Розділ ІІІ

— Друже, — сказав батько Енді, несподівано визирнувши з-за «Financial Times». — Мені здається, ваша розмова стала не вельми продуктивною.

— Чесно кажучи, я не розумію, чому Тео не може залишитися в нас, — сказав Енді, озвучивши мою власну думку. — Я втішаюся його товариством, а в моїй кімнаті вистачає місця.

— Ми всі хотіли б, аби він із нами жив, — сказав містер Барбур зі щирістю не такою повною й переконливою, як мені хотілося б. — Але що подумає його родина? Наскільки мені відомо, викрадення дітей досі вважається злочином.

— Мені здається, тату, що тут зовсім інша ситуація, — сказав Енді своїм дратівливим, байдужим голосом.

Несподівано містер Барбур підвівся на ноги зі склянкою газованої води в руці. Через ліки, які він приймав, йому було заборонено пити спиртне.

— Тео, я забув тебе запитати. Ти вмієш ходити під вітрилами?

Мені знадобилася хвилина, аби я зрозумів, про що він мене питає.

— Ні.

— О, це погано. Енді чудово провів час у своєму яхт-клубі у штаті Мен торік, правда ж, сину?

Енді промовчав. Він не раз розповідав мені, що то були найгірші два тижні в його житті.

— А читати сигнальні морські прапори ти вмієш?

— Що читати? — перепитав я.

— У моєму кабінеті є чудова таблиця прапорів, яку я тобі покажу. Не роби такого обличчя, Енді. Для кожного хлопця це потрібне знання.

— Безперечно, воно потрібне, якщо він хоче керувати буксирами.

— Ці твої дотепні відповіді мені вкрай обридли, — сказав містер Барбур, хоч вигляд він мав швидше розгублений, ніж роздратований. — Крім того, — сказав він, звертаючись до мене, — ти здивуєшся, коли побачиш, як часто морські прапори застосовують у парадах, кінофільмах і, там, не знаю, на сцені.

Енді скривив обличчя.

— На сцені, — саркастично повторив він.

Містер Барбур обернувся до нього.

— Атож, на сцені. Тобі цей вираз здається кумедним?

— Радше помпезним.