— Ну що? — повертається до Пашки чоловік із сигаретою. — Коли в школу?
— Після канікул, — відповідає Пашка спокійно.
Чоловік дзвінко сміється, ніби впізнає старий жарт.
— Ви ж не історію викладаєте, ні? — питає.
— Ні, — відповідає Пашка.
— А що? — допитується чоловік. — Хімію?
— Мову.
Чоловік аж присвистує.
— Це як латину викладати, — сміється.
— Не перебільшуйте, — не погоджується Пашка.
— Ну добре, — не хоче сперечатися з ним чоловік. Дістає нову сигарету, припалює від недопалка. — Скажіть мені таку штуку: а як ви тепер будете викладати свою мову? Після цього всього, — тикає він пальцем у чорну ніч.
Пашка мовчить, думає. Зажурився, здогадуюсь я. Але ні, не зажурився.
— Пітере, — говорить він чоловікові. Виявляється, він знає, як того звати. — Скажіть, вам ваші читачі листи пишуть?
— Читачі? — не розуміє його чоловік.
— Ну, читачі вашої газети, — уточнює Пашка. — Пишуть вам листи в редакцію?
— А що? — далі не розуміє його чоловік.
— Ну, коротше, — не витримує Паша, — хочу сказати, що навіть якщо пишуть, ви їх, мабуть, не читаєте. Вам вони, мабуть, нецікаві. І ми вам усі теж нецікаві. Ось шо я хочу сказати.
— Ну чому ви так кажете? — чоловік ображається, але намагається говорити привітно.
— У школі так і говорять, — пояснює Паша. — Говорять те, шо думають. Інакше, який сенс говорити. Правильно?
Чоловік, схоже, не знає, все ж таки ображатись чи тримати свої образи при собі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інтернат» автора Жадан Сергій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „День третій“ на сторінці 30. Приємного читання.
TextBook