Розділ «День перший»

— На канікулах, — пояснює Паша.

Пітер охоче киває головою.

— Ага, — каже, — на канікулах. Школу й вигадали заради канікул, — говорить. — Я на канікули завжди їздив рибалити зі своїм старим.

— На річку? — уточнює Паша.

— На океан, — говорить Пітер.

— На який океан?

— На Тихий.

Паша не знає що відповісти.

— Ви куди збирались їхати? — питає Пітер, не дочекавшись відповіді.

— В місто, — Паша нервово совається на стільці. Пітер говорить так привітно, що йому відразу ж починаєш не довіряти.

— Ага, — знову тішиться Пітер. — Справи?

— Справи, — подумавши, погоджується Паша. — Племінник в інтернаті. Забрати хочу. На вихідні.

— У вас тут, бачу, щодня вихідні.

Паша думає, що краще на це промовчати.

— Мабуть, іншим разом заберу, — додає, помовчавши.

— Ага, — підтримує його Пітер, — місяці через два.

— Чьо через два? — не розуміє його Паша.

— Ну, поки нова лінія фронту встановиться, поки пункт пропуску запустять, — пояснює Пітер. — Що ж ви його раніше не забрали, раз у вас канікули? Ви що — новин не читаєте?

— Не читаю, — чесно зізнається Паша.

— І я не читаю, — зізнається Пітер. — Я їх пишу, — додає він, витримавши дещо закоротку паузу й, розсміявшись, випускає навсібіч тютюновий дим.