Розділ III

— Ну як я можу? Я всього лише одна з акторок у п’єсі Бога. На початку здається, що всі історії однакові і ти експерт, що може прошепотіти щось чоловіку в барі і знати чим закінчиться його історія, але ж ні. Люди дивують, сценарії дивують.

— І все ж... Якщо Бог пише сценарії, то людина не робить вибір?

— Він пише сценарій, у якому кожен має право на вибір. А зробивши вибір, сценарист нашого життя швиденько створює новий сценарій, основою якого і є той вибір. Але. це лише моє припущення. А як є насправді, я не знаю і не хочу знати.

Ніч. І знову ми летимо. З останніх сил. Здається, що сил вже нема. Але ми знаходимо. Я намагаюся пристосуватися до вітру і летіти за його допомогою, тягнучи з собою Сашу. Ось вони, київські повії, які будуть вбиті сьогодні або через кілька тижнів. Ось вони, повії, які щасливо вийдуть заміж за олігархів. Ось вони, незаймані підлітки, які цієї ночі спробують губами смак насолоди. Подружні пари, зрада, коханці, коханки, службові романи, дружній секс, п’яні оргії, оргії під кайфом, ніч наодинці з порнографією. Біль і ніжність. Спонтанність і спланованість. Очі, губи, сідниці і груди. Виноградар, Борщагівка, Солом’янська площа, Нивки, Берестейська, Лук’янівка, Контрактова, Позняки, Харківський масив, Дарниця і Троєщина, Оболонь, Шевченківський район, Голосіївський район, Теремки. Ми облетіли увесь Київ. Я ледве дійшла до третього поверху. Коли я повикидаю всі ці підбори і зміню їх на зручні кеди? Ніколи. Я ж хтивість.

Коли ми прийшли додому, я випила з Сашею компоту із сухофруктів, що зварила Лінь. Втамувала спрагу. Дівчата вже спали. Ми без сил сиділи на дивані і мовчали. Як же я люблю це мовчання. Нам було про що говорити, між нами існувала ще тисяча і одна тема для розмови. Але нам так хотілось просто мовчати. Коли на годиннику була майже дванадцята ночі, я нарешті спромоглася промовити три слова і нарешті виконати прохання Бога. Думала, що зробити це буде легше.

— Ти можеш йти.

— Що? Правда? — не повірив мій хлопчик.

— Правда. Ти вільний.

— Що ж тепер буде з моїм життям? Я навіть не знаю, куди мені йти.

— Знаєш, ти мене сьогодні питав про кохання. І я ось зараз згадала слова однієї дівчини. Вона казала про те, що серцю не накажеш, бо йому наказує Бог. То ж йди туди, куди підкаже тобі серце, цей шлях буде правильним.

— На хмарі ти, до речі, так і не розповіла про кохання.

Я опустила очі. Він був абсолютно правим. Ми рідко говорили про кохання, бо ніколи не зустрічали його.

— Ну от. Я тебе відпускаю, ти можеш бігти, але замість цього задаєш питання тій, яка не має жодної відповіді на нього.

— Мені ще важко повірити в те, що я вільний від гріхів. А можливо, я так звик до вашої квартири гріхів, що не уявляю, як це піти звідси назавжди.

— Я про кохання нічого не знаю. Знаю лише, що воно дуже прекрасне, дуже небезпечне і дуже непередбачуване.

— Як же так? Розкажи одну зі своїх історій.

— Ці історії не мої, а його. Але... Розповім. Наприклад... Та жінка, в якої ми сьогодні купляли лимонне морозиво, може, пам’ятаєш її'? Вийшла заміж, бо завагітніла. До одруження вони зустрічалися два місяці. Після пологів вона ненавиділа своє життя, його і дитину. Пройшла свій шлях випробування нами, зробила висновки. Він теж. Через десять років до них прийшло кохання. У вересні. Через десять років її сліз, терпіння, суму, сірості. Вона поверталась під дощем з донькою, а там злива. Вона забігла на зупинку, подзвонила чоловікові, згадала, як він просив її вранці покласти парасольку в сумку. А він приїхав швидко на авто, забрав її. А вона подумала, що він — її принц. Він навіть не дорікнув їй: «Я ж казав, бери парасольку». І вона так довго думала про це. Стала уважнішою, турботливішою, вдячнішою. Ось так до неї прийшло кохання. А буває по-іншому. Пам’ятаєш ту дівчину, яка перебігала дорогу на червоне світло?

— У шкіряній курточці і кедах?

— Та дівчина їхала в електричці, незнайомець поруч із нею відкривав свій томатний сік, і кілька крапель полетіло на її білий-білесенький світшот. Вона промовчала, але зненавиділа його. І от минає три дні, вона зустрічає його у клубі. Її очі палають, вона замовляє криваву мері і «випадково» виливає йому на штани. Тієї ночі закінчилося все сексом у туалеті.

— Ха-ха!