Розділ II

Як же так сталось?

Зараз розповім. Вже більше тижня минуло з того часу, як її тіло наблизилось до предмета свого захоплення. І звісно, мозок осипав її ендорфінами та іншими наркотичними гормонами — винагорода за те, що вона знайшла собі потрібного самця для продовження роду і створення «ячейки общества»... Знайшла того, з ким їй буде простіше жити далі і з ким вона буде приносити користь Землі, розмножуючись, саджаючи дерева, будуючи будинки, а потім і ракети. Але мозок помилявся. Адже наближення до Петра зовсім не означало те, що Марина знайшла того самого. Запам’ятайте і ви це, дівчата. Інколи так буває: ваш мозок помиляється, бо його отруюють мої гормони. Вибачайте вже, життя недосконале, але якби на Землі була суцільна гармонія, то про що би тоді писали книги і співали пісні? Така от дисгармонія мозку і серця періодично змушувала Марину дуже сильно страждати. Наприклад, коли Петро однієї ночі не повернувся додому ночувати. А після другої ночі, проведеної разом, сказав, щоб Марина йшла спати у свою кімнату. Ця романтика і засинання разом не для нього. І дівчині стало так боляче: у цю найінтимнішу мить одягатись і забиратись геть. Десь там, глибоко всередині, почало зароджуватись у неї істинне бачення ситуації — Петро му. не твоя доля, забий на нього. І от ми знову з нею зустрілись через тиждень після останньої зустрічі. Весь цей час ми спілкувалися віртуально, тепер же вона просила порад у мене, сидячи поруч з гарним фонтаном напроти театру Франка.

— Ти не сварилася з ним?

— Ні, так, як ти і казала, я жодного поганого слова йому не промовила. Готувала сніданок, який він наминав за обидві щоки і навіть «дякую» не казав. Виконувала все те, про що він мене просив. Не грубила, нічого не просила, казала йому, який він талановитий і чудовий. Але я відчуваю, що я йому не подобаюсь.

— Ти на правильному шляху! Тепер тобі потрібно припинити бути привітною і лагідною. Обрубати все це і зробити так, щоб він ревнував. Тільки тоді він зрозуміє, що втратив, і змінить своє ставлення до тебе.

— Ох, нічого він не змінить. Я тупа курка.

— Марино! Ану припини це скиглення! Ти чарівна дівчина. І я вже знайшла того, до кого Петро буде тебе ревнувати.

Дійсно, за цей тиждень я знайшла чудового хлопця, який переїхав до Києва так само нещодавно, мав потенціал, працював у тому ж колл-центрі, що і Марина, але мріяв стати відомим маркетологом. Я була дуже задоволена цією знахідкою і переконувала себе: цього разу ми з тим хлопцем будемо дуже обережними. Реалізуємо на ньому всі пі-каперсько-відьомські штучки.

— Кого ж ти знайшла? — запитала Марина.

— Це твій колега з роботи. Максим. Пам’ятаєш такого? Такий рудий, середнього зросту.

— Оо, рудий! Ти нікого кращого знайти не могла? Як ти взагалі його знайшла, з чого взяла, що у нього немає дівчини і він нормальний? Та й не потрібен мені ніхто.

— Слухай, я тобі гарантую: після того, як ти трохи віддалишся, твій Петрик зацікавиться тобою більше і сам буде шукати зближення, — проігнорувала я підступні питання. — Невже ти не довіряєш мені? Ані Лорак от теж не довіряла, а тепер заміжня.

— Невже її чоловік теж так жахливо з нею поводився?

— Ще гірше, — далі я почала наговорювати на чоловіка співачки багато неправди, яку тут вам повідомляти не буду, бо ще й ви повірите. Марина лише хитала головою від шоку, але дійсно: чим жахливіша брехня, тим легше у неї повірити. І дівчина вірила, що її щастя залежить від того, чи буде вона виконувати мої накази. Це все одно, що слухати тренера і виконувати всі його настанови для того, щоб накачати м’язи. Важко, боляче, немає сил, не хочеться, але треба — тоді матимеш чарівну фігуру.

Після нашої розмови дівчина вирушила на роботу у другу зміну. Вона приглядалась до рудого Максима, намагалася заговорити з ним, усміхалась, а в цей же час поглядала на телефон, чекаючи повідомлення від Петра. Колега не звертав уваги на Марину. Я підлетіла до нього, хотіла застосувати свої чари, але навколо нього була стіна. Стіна із мрій про кар’єру маркетолога. Кожну вільну хвилину на роботі він проглядав вакансії, читав рекламні статті, записував свої ідеї й обдумував стратегії свого кар’єрного зростання — зовсім не помічав, що за вікном весна. А ще Максим обдумував ідеї для статей, підбирав видання, в які їх можна буде надіслати, а потім згадував, що йому потрібно виконувати обов’язки тут, брав телефонну слухавку і починав проводити соціологічні опитування. Він думав, мріяв, працював, тому усі мої намагання були марними. Марина ж не вважала себе генієм флірту. Не звертає увагу? Ну, й не треба. Дівчина заховалася за офісною загородкою і вдала, що почала виконувати роботу. Але все ж таки того дня я домоглась свого. Вчіться!

Крок 1. Пробитися через байдужість. І це найважливіше. Люди один для одного чужинці, їх страшно підпускати близько до себе, ви ховаєте душі далеко і глибоко в тілі. Щоб змусити іншу людину думати про тебе, варто стати для неї особливою. Інколи потрібно викликати хоча б негативні емоції. Головне, змусити душу прокинутись при думці про вас.

На обідній перерві мені неабияк пощастило. Марина і Максим на мить опинились на офісній кухні разом. Чоловік вже доїдав свій обід, а дівчина вирішила зробити каву і випити її за своїм робочим столом. З паруючим горням вона попрямувала до виходу. Я, невидима, з усієї сили штовхнула Марину — і кава опинилася на Максимовій сорочці. Марина не на жарт перелякалась, різко розвернулася подивитись, хто ж це її штовхнув, але позаду не було нікого. Тим часом Максим підстрибнув, відкинувши у сторону виделку з котлетою. Кава була дуже гаряча, а сорочка дуже біла. Але... з його голови вилетіли думки про статті, про видання, про все на світі, йому лише хотілося зняти сорочку і щось зробити із опіками.

— Вибачте, мене хтось штовхнув, — сказала шокована дівчина.

— Ви знущаєтесь? Крім нас у цій кухні нікого нема.

— Можливо, це полтергейст, — нервово засміялась Марина, а Максим зняв сорочку і підбіг до мийки.