Розділ «Частина IV»

– Тоді точно його.

Вона розсміялася. Її сміх був таким же м’яким, як її шкіра, і таким же ніжним, як поцілунки, і Харрі він подобався більш за все на світі.

– Тоді я за вами заскочу о шостій, – сказав він.

– Добре. Але, Харрі…

– Слухаю.

– Не думай, що…

– Знаю. Це просто похід у театр.

– Спасибі, Харрі.

– Та було б за що…

Вона знову засміялася. Холе знав, що, варто їй прийти в потрібний настрій, він може змусити її сміятися над усім на світі. Вони ставали як би одним цілим. Одна голова, одна пара очей. Навіть говорити нічого не треба було. Досить просто вказати.

Харрі змусив себе покласти слухавку.

Був день. Як і раніше, хороший.

Було вирішено, що під час операції Беата буде вдома в Олауг Сівертсен. Мьоллер вирішив не ризикувати, адже об’єкт (два дні тому Волер почав називати злочинця об’єктом, і тепер усі почали наслідувати його приклад) міг виявити пастку й несподівано змінити послідовність місць злочину.

Задзеленчав телефон. Ейстейн поцікавився, як у Харрі справи. Харрі відповів «добре» і запитав, що треба. Ейстейн сказав, що йому просто хотілося дізнатись, як самопочуття. Харрі зніяковів. До такої турботи він не звик.

– Спиш?

– Уночі спав, – відповів Харрі.

– Це добре. А код? Розгадав?

– Частково. Тепер я знаю, де і коли, але не знаю, навіщо.

– Тобто ти можеш прочитати текст, але не розумієш, що він означає?

– На зразок того. Розберемося, коли його спіймаємо.