Розділ «Частина III»

– Учора дзвонили з культурного огляду «Дагбладет» і запитували про те саме. Я пояснив, як просувається робота, а потім журналістка запитала, чи не підвищився попит на квитки, після того, як таємничим чином зникла Лісбет, і її замінила сестра. – Він закотив очі.

– І що? – поцікавився Харрі. – Підвищився?

– З глузду з’їхав? – У голосі Віллі зазвучали нотки люті й погроз. – Літо. Люди хочуть веселитись, а не плакати над незнайомою їм жінкою. Ми втратили козирну карту. Лісбет Барлі – це талант. Така втрата для проекту – катастрофа! – Декілька людей у залі обернулися на нього, але Віллі й не думав говорити тихіше. – Ми майже не продали квитків. Ну, окрім як на прем’єру – ті розхапали вмить. Люди жадають крові. Вони відчувають скандал. Отже, Харрі, ми цілком залежимо від суворих критиків. Але саме зараз мене найменше турбує цей чортів мюзикл!  – Віллі вдарив кулаком по столу, посуд підстрибнув.

Здавалося, лють зараз переросте в сказ, але раптом усе його роздратування немов рукою зняло. На якусь мить вираз обличчя став здивованим, немов Барлі не розумів, де він, і тут же він затулив обличчя долонями. Харрі спіймав погляд метрдотеля: той дивився в їх бік із якоюсь надією.

– Прошу вибачення, – крізь пальці пробасив Віллі. – Я не можу… Я не сплю…

Він видав звук – щось середнє між схлипом, посмішкою та гикавкою і, знову вдаривши по столу, з гіркою посмішкою звернувся до Харрі:

– Чим я можу допомогти, Харрі? Вигляд у тебе поганенький.

– Поганенький?

– Пригнічений. Меланхолійний. Безрадісний. – Віллі знизав плечима і виделкою відправив до рота порцію оселедця на хрустанці. Риба виблискувала шкіркою, і в ту ж мить офіціант, що безшумно з’явився, підлив йому в келих шардоне.

– Треба дещо уточнити, питання у мене інтимне і, можливо, неприємне, – сказав Харрі.

Віллі похитав головою, запиваючи їжу вином:

– Чим інтимніше, тим менш воно неприємне, Харрі. Я ж усе-таки людина творча.

– Ну що ж… – Харрі відпив для рішучості кави. – Під нігтем пальця Лісбет ми виявили екскременти та кров. Попередній аналіз показав, що група – ваша. І хотілося б знати, чи варто проводити ще і аналіз ДНК.

Віллі перестав жувати, приклав до губ правий вказівний палець і задумливо подивився в нікуди:

– Ні. Не варто.

– Тобто її палець контактував із вашими екскрементами.

– Напередодні вночі ми займалися любов’ю. Як, власне, щоночі. Я б і вдень не відмовився, якби не було так спекотно.

– І ви…

– Хочеш запитати, чи займалися ми анальною мастурбацією?

– Е-е-е…