Розділ «Частина III»

– Тільки зараз?

– Краще пізно, ніж ніколи.

– А постійного юрисконсульта у вас немає, Кляузен?

– Є, але боюся, під старість він почав здавати. – Посмішка Кляузена зблиснула золотим зубом. – Я попросив улаштувати ознайомлювальну зустріч, аби почути, що ця контора може мені запропонувати.

– Ви домовилися про зустріч перед вихідними? З конторою, яка спеціалізується на стягненні боргів?

– Я зрозумів це тільки в ході зустрічі. Вірніше, того короткого уривка, після якого почалась уся ця метушня.

– Але якщо ви шукаєте нового адвоката, то зустріч напевно призначили декільком. Можете назвати їхні прізвища?

В обличчя Кляузену Холе не дивився. Ще вітаючись із ним, Харрі зрозумів, що його співрозмовник не з тих, чий вираз обличчя видає думки. Можливо, через природну потайливість, або професію, для якої потрібна незворушність преферансиста, або отриманого виховання, яке прищепило йому думку про те, що витримка – велика чеснота. Тому Харрі шукав інші ознаки, щоб здогадатися, бреше Кляузен чи говорить правду. Наприклад, чи не проведе він зайвий раз рукою по краватці. Не провів. Кляузен просто сидів і дивився на Харрі з-під напівопущених повік, наче те, що відбувається, йому не те щоб неприємне, але нудне.

– Більшість адвокатських контор, які я обдзвонив, не збиралися планувати зустрічі до закінчення сезону відпусток, – відповів він. – А «Халле, Тюне і Веттерлід» виявилися куди більш чуйними. Скажіть, мене в чомусь підозрюють?

– Підозрюють усіх, – сказав Харрі.

– Fair enough,[13] – відгукнувся Кляузен із прекрасною англійською вимовою.

– Рідною мовою, я помітив, ви говорите з невеликим акцентом.

– Справді? Хоча останніми роками я часто буваю за кордоном. Напевно, тому.

– А куди ви їздите?

– Узагалі-то здебільшого по Норвегії. Відвідую лікарні та різні установи. Решту часу проводжу в Швейцарії, на заводі-виготовлювачі. Продукція вдосконалюється, треба бути в курсі. – І знову в його голосі почулося кепкування.

– У вас є дружина? Діти?

– Якщо ви ознайомилися з паперами, які вже заповнив ваш колега, то знаєте: я не одружений.

Харрі знову втупився в протокол:

– Ясно. Значить, ви живете сам… е-е-е… на вулиці Гімле-террассе?

– Ні, – відповів Кляузен. – Я живу з Трулсом.