Розділ «Частина III»

Волер повільно кивнув.

– Кур’єр, – повторив він. – Усе геніально просто. Той, хто може під слушним приводом зайти до кого завгодно, прикриваючи обличчя маскою. Кого всі бачать, але ніхто не помічає.

– Троянський кінь, – зауважив Харрі. – Просто знахідка для маніяка.

– І нікому не здається підозрілим, що кур’єр в поспіху тікає на транспортному засобі без номерних знаків, на якому в місті сховатися найпростіше. – Волер поклав руку на телефон. – Я розпоряджуся з’ясувати, хто бачив кур’єра-велосипедиста неподалік од місць злочинів у вказаний час.

– Тут іще про дещо треба потурбуватися, – сказав Харрі.

– Так-так, – погодився Волер. – Треба попередити людей, щоб остерігалися невідомих кур’єрів.

– Вірно. Займетеся цим із Мьоллером?

– Так. І ще…

Харрі зупинився на порозі.

– Прекрасна робота, Харрі, – похвалив Волер.

Харрі відповів йому коротким кивком і вийшов.

Уже через три хвилини по коридорах кримінального відділу поповзли чутки, що Харрі напав на слід.

Розділ 18

Вівторок. Пентакль

Микола Луб обережно поклав пальці на клавіші. У порожній кімнаті зазвучали м’які, ніжні фортепіанні звуки. Петро Ілліч Чайковський, концерт номер один сі-бемоль для фортепіано з оркестром. Багато піаністів вважали цей твір складним і позбавленим витонченості, але для вуха Миколи не існувало на світі музики прекраснішої. Варто було взяти ті кілька тактів, які він пам’ятав, і в серці прокидалася ностальгія. Й пальці мимоволі шукали ті самі, потрібні клавіші на розстроєному піаніно у Староакерському парафіяльному домі.

Він виглянув у відчинене вікно. З боку кладовища доносився спів птахів. Згадалися літні дні в Ленінграді й батько, який брав його з собою туди, де колись вирувала війна, а тепер у забутих братських могилах лежали дід Миколи і брати батька й матері.

– Послухай, – казав батько, – як красиво співають птахи.

Хтось кашлянув. Микола обернувся.

На порозі стояв високий чоловік у футболці та джинсах. Одна долоня забинтована. Микола відразу ж прийняв його за бешкетника з тих, що іноді сюди навідуються.

– Можу я чим-небудь допомогти? – Через погану акустику голос прозвучав менш доброзичливо, ніж йому хотілося.