Розділ «Частина III»

– Так би мовити, кваліфіковане припущення. Якщо у вас більше немає питань, я ще можу встигнути на останній літак до Лондона.

Беата розплющила очі й підвелася.

– Вибачте, сьогодні був довгий і сумбурний день. Ви нам дуже допомогли, і ми вам безмежно вдячні за те, що ви люб’язно погодилися приїхати, – подякувала вона.

– Ах, облиш. Сподіваюся, мої відомості допоможуть спіймати вашого злочинця.

– А ми ж бо як сподіваємося! Дозвольте замовити для вас таксі…

Поки Беата чекала відповіді з центрального таксопарку, вона помітила, що фахівець із алмазів роздивляється руку, якою вона тримає трубку. Беата всміхнулася.

– У вас дуже красивий перстень. Обручка?

Беата почервоніла:

– Не моя. Цей перстень тато при зарученні подарував мамі. Мені він дістався після його смерті.

– Тепер ясно, чому на правій. Зазвичай його носять на лівій руці. Точніше, на третьому пальці лівої руки.

– На середньому? А мені здавалося, на безіменному.

Жінка всміхнулася:

– Ви, напевно, не знаєте старовинної, ще єгипетської традиції?

– Ні.

– Єгиптяни вважали, що до середнього пальця від серця тягнеться кровоносна судина любові, по-латині vena amoris.

Під’їхало таксі, й вона пішла, а Беата деякий час роздивлялася свою руку. Ліву. Середній палець.

Потім подзвонила Харрі.

– Зброя чеська, – відгукнувся він, вислухавши її розповідь.

– Може, що і проясниться, – сказала Беата.

– Можливо, – відповів Харрі. – Як, кажеш, називається та вена?