Розділ «Частина четверта»

Харрі стояв на краю тераси Арве Стьопа. Унизу, метрів десь за двадцять п’ять від нього, виблискувала чорна вода каналу. У місячному сяйві він розрізняв скульптуру на невисокому постаменті та безлюдний міст. А там… Щось виднілося у воді, схоже на мертву рибу. Чорне шкіряне пальто. Вона стрибнула. З сьомого поверху.

Харрі зробив крок ближче до краю тераси і став між двома порожніми квітковими вазонами. Він одразу згадав: Естмарка, Ейстейн, що стрибнув зі скелястого берега прямо у воду, в озеро Хьоук. Харрі з Валянком витягли його нагору. Ейстейн на лікарняному ліжку в Королівському шпиталі з якимсь будівельним риштованням навколо шиї. Тоді Харрі дізнався, що з великої висоти треба стрибати, а не робити крок, і тримати руки уздовж тіла, щоб не зламати ключиці. Але головне – наважуватися стрибати треба швидко, поки не підступив страх. Ось чому не встиг піджак Харрі м’яко впасти додолу, як він уже летів донизу, чуючи свист вітру у вухах. Чорна вода шалено неслася прямо на нього. Чорна, як асфальт.

Він притиснув п’яти, і наступної миті повітря ніби разом вирвалося з нього, а чиясь невидима рука намагалася зірвати з нього одежу. Звуки зникли. Він відчув паралізуючий холод, рвонувся й випірнув на поверхню. Озирнувся навколо, побачив чорне пальто й поплив до нього. Ноги вже нічого не відчували, і він зрозумів, що в нього в запасі всього кілька хвилин: потім тіло просто-напросто відмовиться працювати за такої температури. Але він також знав, що різке охолодження могло врятувати Катрині життя: клітини та органи миттєво переходять у режим анабіозу, функціонуючи при мінімальній кількості кисню.

Харрі пришвидшив рух і поплив у важкій чорній воді до пальта, яке виблискувало шкірою.

Нарешті він на місці. Харрі схопив її і…

Він люто вилаявся, виплюнув воду і подивився в бік тераси. Простежив поглядом від її краю і далі – дахами, металевими трубами, відкосами, які прилягали до сусідніх будинків, де теж були тераси, чимало пожежних сходів, а отже, можливостей сховатися за лабіринтом фасадів Акер-Брюгге. Він усе ще тримався на воді, але розумів, що на повагу Катрини йому розраховувати більше не доведеться: він спіймався на найдешевший трюк. На якусь мить йому навіть здалося, що зараз найкраще було б потонути.

О четвертій ранку перед Харрі на ліжку лежав, лихоманково тремтячи, закутаний у халат Арве Стьоп. Куди тільки поділася його засмага! Та й узагалі він якось скоцюрбився й відразу злиняв.

Харрі прийняв пекуче гарячий душ і тепер сидів на стільці у светрі Гольма та штанях, позичених з гардероба Арве. Із вітальні долинав голос Бйорна, який по мобільному намагався організувати погоню за Катриною Братт. Харрі попросив його з’єднатися з управлінням і дати опис її зовнішності, потім додзвонитися до поліції аеропорту Гардермоен, якщо вона спробує сісти на ранковий рейс, а також зв’язатися із загоном «Дельта», щоб вони обшукали її квартиру, хоча Харрі більш ніж упевнений, що там її не знайдуть.

– То, отже, ви упевнені, що це була не просто сексуальна гра і Катрина Братт зробила спробу вас убити? – спитав Харрі.

– Авжеж, вона хотіла мене задушити! – цокотячи зубами, озвався Стьоп.

– Гм. А ще вона запитувала вас щодо алібі…

– Укотре кажу вам: так! – простогнав Стьоп.

– І вона переконана, що ви і є Сніговик?

– Грець її знає, що вона думає! Вона просто схибнута, маніячка!

– Може, – припустив Харрі, – вона діяла з якоюсь метою.

– Та яка тут може бути мета?! – Стьоп зиркнув на годинник.

Харрі знав, що сюди вже їде адвокат Крон і він напевне припинить будь-яку розмову. Харрі нахилився вперед:

– Нам відомо, що ви – батько Юнаса Беккера та близнючок Сильвії Оттерсен.

Стьоп смикнув головою.

Харрі зрозумів, що має випробувати удачу, і продовжив: