Розділ «Частина четверта»

Харрі згадав про пластир на плечі Юнаса.

– І пробу слизової рота. Відправив усе це до служби встановлення батьківства, щоб вони зробили аналіз ДНК.

– Он як? Хіба так можна, без адвоката?

– Раніше було не можна, а тепер будь-яка приватна особа може сплатити й отримати результат аналізу. Дві тисячі вісімсот крон з людини. Трохи більше, якщо вам треба терміново. Я так і зробив. І сьогодні надійшла відповідь. Юнас… – Беккер зупинився і зітхнув. – Юнас не мій син.

Харрі повільно кивнув.

Беккер похитнувся, ніби хотів сісти.

– Я попросив їх пошукати по всій базі даних збіг, і вони знайшли. Ідеальний.

– Ідеальний? Тобто як у Юнаса?

– Самого Юнаса.

Харрі замислився. Схоже, в кінці тунелю замерехтіло світло.

– Іншими словами, хтось уже замовляв їм проби Юнаса для аналізу ДНК, – сказав Беккер. – Мені сказали, що попередній запит було зроблено сім років тому.

– І вони підтвердили, що це проби Юнаса?

– Ні, проби анонімні. Проте в них залишилося ім’я замовника.

– Хто?

– Це клініка, якої більше не існує.

Харрі знав відповідь ще до того, як Беккер промовив – «Марієнлюст».

– Ідар Ветлесен, – похитав головою Харрі, ніби примірявся до картини, що криво висіла, і бажаючи її поправити.

– Точно, – підтвердив Беккер, ляснув у долоні й блідо всміхнувся. – От і все. Це означає, що у мене… немає сина.

– Мені дуже шкода.

– Та я давно це відчував.