Розділ «Частина третя»

– Карнадріоксид. Він містить особливу отруту й використовується як знеболювальне у ракових та ВІЛ-хворих. У тисячі разів сильніший за морфін, і навіть невелике передозування миттєво призводить до паралічу м’язів. Органи дихання та серце спиняються, і людина помирає миттєво.

– Ну й діла, – пробурмотів Харрі, записуючи. – Про що ви ще розмовляли?

– Більше ні про що. Судячи з усього, він кудись поспішав. Просто подякував, і ми попрощалися.

– Є в тебе припущення, звідки він міг телефонувати?

– Ні. Але точно не з кабінету: акустика була якась дивна. Таке враження, що говорять з церкви чи печери, розумієш?

– Розумію. Дуже дякую, Матіасе. У разі чого ми тобі зателефонуємо.

– Радий допомогти, чим можу…

Закінчення Харрі не почув, поквапившись натиснути «відбій».

У кабінеті зібралася уся їхня невелика слідча група, на столі стояли чашки з кавою, наступна порція води закипала в чайнику, піджаки звисали зі спинок стільців. Скарре щойно повернувся з Бюгдьой та доповів про розмову з матір’ю Ідара Ветлесена. Та сказала, що ані про що й гадки не має, і взагалі це напевне страшна помилка.

Катрина зателефонувала асистентці Ветлесена, Боргхільд Муен, яка сказала приблизно те саме.

– Вранці допитаємо їх, якщо буде треба, – вирішив Харрі. – А зараз у нас більш серйозна проблема.

Усі троє подивилися на нього. Харрі розповів про свою розмову з Матіасом та прочитав на зворотному боці трамвайного квитка: «Карнадріоксид».

– Думаєш, він саме так скоював убивства? – запитав Гольм. – За допомогою паралізуючого препарату?

– Точно. Ось чому він ховає тіла, – втрутився Скарре. – Щоб ми не виявили речовину при розтині, інакше слід приведе до нього.

– Нам відомо тільки одне, – сказав Харрі. – В Ідара Ветлесена нервове виснаження. Якщо він і є Сніговик, то змінить модель поведінки.

– Питання в тому, на кого він полює у цей момент. – Катрина нервово пересмикнула плечима. – Хтось незабаром помре від цієї речовини.

Харрі потер підборіддя:

– Катрино, у тебе вже є роздруківка телефонних дзвінків Ветлесена?

– Так, є номери телефонів та імена. Ми з Боргхільд усе перевірили. Здебільшого це пацієнти. Було ще дві розмови з адвокатом Корном та розмова з Матіасом Лунн-Хельгесеном, про якого ти вже говорив. І ще один номер, зареєстрований на видавництво «Поппер».

– Роботи зараз у нас нема, – сказав Харрі. – Можемо, звісно, сидіти тут, пити каву та чухати порожні наші голови, а можемо розійтися по домівках та повернутися вранці з так само порожніми, але відпочилими головами.