– Тьху, щоб вам! – гаркнув Харрі і так жбурнув коробку, що та тріснула, а диск покотився під сидіння.
Харрі у нападі люті витиснув газ до упору й обігнав бензозаправник, що їхав по лівій смузі. Двадцять хвилин. Їм знадобилося всього двадцять хвилин. Чому б їм не натикати в управлінні мікрофонів та не видавати в ефір пряму трансляцію?
Їдальню в управлінні вже було зачинено, світло вимкнене, але саме там Харрі її і знайшов. Вона сиділа зі своїм пакетом з бутербродами за порожнім столиком на двох. Харрі сів на другий стілець.
– Дякую, що не розповів, як я зірвалася у Фінньої.
Харрі кивнув.
– Куди ти зникла?
– Я відразу виписалася з готелю та побігла на тригодинний рейс до Осло. Мені необхідно було поїхати. – Вона нахилилася до чашки. – Вибач.
– Не переймайся, – заспокоїв її Харрі, дивлячись на тендітну схилену шию та тонку руку, що лежала на столі. Зараз він дивився на неї іншими очима. – Круті хлопці якщо вже зриваються, то по-справжньому.
– Чому?
– Напевне, тому, що не так часто втрачають контроль. Брак досвіду.
Катрина кивнула, так само вишукуючи щось поглядом на дні чашки з логотипом Поліцейського управління.
– А ти, Харрі? Ти ніколи не втрачаєш контролю?
Вона підвела очі, і Харрі здалося, що її зіниці засяяли яскравим світлом. Він поліз за сигаретами.
– Я з тих, у кого неабиякий досвід з утрати контролю. Я, власне, нічого більше не навчився. Зате з утрати контролю у мене чорний пояс.
Замість відповіді вона слабко всміхнулася.
– У боксерів якось зняли показники роботи головного мозку, – сказав він. – Ти знаєш, що протягом двобою вони часто втрачають свідомість? Ненадовго, на мить, але втрачають. І їм таки якимось чином вдається встояти на ногах. Наче тіло знає, що це тимчасово, і бере керування на себе, тримається у вертикальному положенні, поки свідомість не повернеться. – Харрі видряпав з пачки цигарку. – Я теж там, у будинку Рафто, втратив контроль. Відмінність між нами тільки в тому, що моє тіло після стількох років роботи знає, що контроль повернеться.
– А що ти робиш, щоб уникнути нокауту? – запитала Катрина, прибираючи з лоба пасмо волосся.
– А я, як боксери, рухаюсь у напрямку удару. Коли на тебе навалюється жах або смертельна втома, випускай пару потроху, як паровоз. Ти все одно не зможеш вічно стримуватися, не чекай, поки твій захист розлетиться на шматки. – Він сунув сигарету до рота. – Та тобі, мабуть, усе це розповідали на курсі психології у Поліцейській академії. Але я ось до чого. Навіть випускаючи пару, у цьому важкому житті слід прислухатися до того, що з тобою відбувається, бо коли тебе все це почне вбивати… – Він на мить заплющив очі. – Шукай собі іншу роботу.
Вона подивилася на нього довгим поглядом:
– А ти сам, Харрі? Що ти зробив, коли відчув, що тебе це вбиває?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сніговик» автора Несбё Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя“ на сторінці 5. Приємного читання.