Розділ «Частина третя»

Вона перегорнула сторінки блокнота:

– У телефонній компанії мені дали роздруківки вхідних та вихідних мобільного і робочого телефонів Ветлесена. Я відвезла їх додому до Боргхільд.

– Додому? – перепитав Харрі.

– Авжеж. Вона тепер безробітна. Боргхільд сказала, що в останні два дні Ідар Ветлесен з пацієнтами не зустрічався. Ось список пацієнтів. – Катрина витягла з теки аркуш паперу й поклала на стіл. – Як я зрозуміла, Боргхільд відомі усі, з ким контактував шеф: і ділові знайомі, і друзі-приятелі. Вона допомогла мені ідентифікувати практично кожного, хто значився у роздруківці. Ми розбили їх на дві категорії: ось його розмови по роботі, а це – зі знайомими. І тут, і там указані номери телефонів, час та дата розмови, вхідний чи вихідний був дзвінок та його тривалість.

Решта троє схилили голови над списками. Рука Катрини лягла поруч із рукою Харрі. Він не бачив на її обличчі ані тіні зніяковіння. Може, їхня розмова у барі «Фенрис» йому наснилася? Хтозна. Тільки от коли Харрі напивався, сни йому взагалі не снилися. У цьому, власне, і полягав сенс запою. Він прокинувся так само п’яний, як і напередодні, а в голові була лише одна думка, яка, напевне, народилася між методичним опорожненням пляшок віскі та прокиданням без мети. Саме ця думка і зірвала його з маршруту «будинок – винний магазин на Тересес-гате» та занурила знову в самісіньку гущу роботи. Клин клином.

– Чий це номер? – запитав Харрі.

– Який? – нахилилася нижче Катрина.

Харрі тицьнув пальцем у список знайомих.

– А чому ти цікавишся саме цим номером? – Катрина з цікавістю поглянула на нього.

– Тому що це знайомий, який сам зателефонував Ветлесену, а не навпаки. Ми вважаємо, що наш убивця тут усім заправляв, отже, логічно припустити, що він сам телефонував Ветлесену.

Катрина продивилася роздруківки:

– Цей номер значиться і в списку пацієнтів.

– Хто це? Жінка чи чоловік?

– О, це, безперечно, чоловік.

– Що ти маєш на увазі?

– Мужчина, та ще й який! Мачо. Арве Стьоп.

– Арве Стьоп? – здивувався Гольм. – Той самий?

– Він – перший, з ким слід поговорити, – сказав Харрі.

Невдовзі вони знали номери сімох співбесідників Ветлесена у день убивства. Не вдалося встановити лише одного: дзвінок був зроблений вранці з телефону-автомата в «Стуру-центрі».

– У нас є точний час дзвінка, – підбив підсумки Харрі. – Цікаво, чи є поруч з автоматом камера стеження?