Розділ «Частина друга»

– Розумієш, це може нічого не означати… можливо, мені й розмову заводити не варто було. Але я подумав, що у такій важливій справі лояльність – не головне. Восени, коли я ще працював на «швидкій», ми удвох з колегою пішли після нічної зміни перекусити та випити кави до «Посткафе». Кафе рано відчиняється, і там наливають пиво, так що зранку туди тягнуться гульвіси з перепою. Ну й інші бідолахи.

– Я знаю це місце, – сказав Харрі.

– І там, на свій подив, ми помітили Ідара. Він сидів за одним столом з якимось шмаркатим хлопчиськом, який жадібно сьорбав суп. Побачивши нас, Ідар підскочив з-за столу і був дуже збентежений, що його застали в такому місці. Я про цей випадок забув, тобто думав, що забув. Але от ти запитав, і ця історія відразу виринула. Я тоді… ну, ти сам розумієш, що я тоді подумав.

– Розумію, – відповів Харрі. І додав, помітивши стражденний вираз обличчя Матіаса: – Ти правильно зробив.

– Дякую. – Матіас вимушено посміхнувся. – Але відчуваю себе Іудою.

Харрі намагався знайти які-небудь правильні слова, але все, на що його вистачило, – це простягнути руку та пробурмотіти «дякую за допомогу». Доторкнувшись до холодної гуми рукавичок Матіаса, Харрі здригнувся.

Іуда. Поцілунок Іуди. Вони їхали вниз по Слемдалсвейєн, а Харрі все пригадував, як язик Ракелі опинився у нього в роті, як вона м’яко муркотіла та голосно стогнала, її вигуки та його переляк – він навіть різко спинився, так йому хотілося, щоб це чимдовше не кінчалося. Але Ракель прийшла до нього не для того, щоб це не кінчалося. Вона прийшла, щоб вигнати демонів, очистити тіло, щоб, повернувшись додому, очистити й душу. Заодно – зробити генеральне прибирання. Ну так, справді.

– Набери клініку, – попросив Харрі.

Він почув, як швидко бігає по кнопках телефону пальчик Катрини. Вона простягла йому мобільний.

Боргхільд відповіла одразу. У короткому «слухаю вас» рівномірно були присутні і послужливість, й ентузіазм.

– Говорить Харрі Холе. Скажіть, до кого мені звернутися з приводу хвороби Фара?

Пауза.

– Це залежить від…

– Від чого?

– Від того, на що хворий пан Фар.

– Дійсно. А Ідар Ветлесен на місці?

– Він уже пішов.

– Пішов?

– Він грає в керлінг. Спробуйте зателефонувати іншого дня.

Її голос звучав невблаганно, і Харрі здогадався, що вона й сама вже збирається йти.