Розділ «Частина друга»

– Але з іншого боку… – Вона прибрала руки від обличчя. – Ми можемо зайти з іншого боку. З Бергена!

– Ні, – прохрипів Харрі, видихнувши рештки повітря, що залишалися в його легенях. – Берген не можна розглядати як самостійну версію. Ти б не могла…

Він подивився на неї знизу вгору.

Її темні очі наповнилися сльозами.

– Допоможи собі сам, – прошепотіла вона і посміхнулася. Це було так неочікувано: перед ним стояла наче зовсім інша жінка – з дивовижним світлом у погляді та абсолютно крижаним голосом. – Хоч здохни тут!

Він у відчаї почув, як її кроки віддаляються й завмирають десь за межами зали і як хрустять його кістки, й відразу червоні крапки затанцювали в нього перед очима. Він вилаявся, узявся за штангу міцніше й спробував її підняти. Вона не рухалася.

Катрина мала рацію – він міг тут запросто здохнути. Це єдине, що було в його владі. Смішно, але правда.

Він приловчився, нахилив штангу й почув, як оглушливо загриміли диски, впавши на підлогу. Сама штанга приземлилася з іншого боку лави. Він сів і безтямно втупився у гантелі, розкладені на стійках уздовж стін.

Харрі прийняв душ, перевдягнувся і сходами піднявся на шостий поверх. Плюхнувшись у крісло, відчув, як болять м’язи, – найсолодше відчуття, яке означало, що завтра він буде геть розбитий.

Він прослухав автовідповідач, де, окрім усього, було повідомлення й від Бйорна Гольма з проханням передзвонити.

Коли Гольм узяв слухавку, у ній пролунало нелюдське гарчання, що супроводжувалося ревом електрогітари.

– Що? – запитав Харрі.

– Дуайт Йоакам, – відповів Гольм і зробив музику тихіше. – Диявольськи сексуальний парубок, правда ж?

– Я маю на увазі, що сталося?

– Готові результати експертизи з листа Сніговика.

– Викладай.

– Нічого особливого щодо тексту – звичайний лазерний принтер.

Харрі мовчав, він знав, що у Бйорна щось є.

– А от папір, який він використовував, – непростий. Нікому з нашої лабораторії раніше такий не траплявся, тому, власне, нам і треба було трохи більше часу. Коротше, це васі – японський папір ручного виготовлення, щось на кшталт папірусу. Його зазвичай визначають за запахом, тому що при виготовленні використовують кору чагарнику міцумата. До того ж, наш папір – узагалі особливого типу, називається коно.

– Коно?