Розділ «Частина друга»

– Отакої! – вирвалося в чоловіка.

Бйоре Хансен кивнув.

– Під яким ім’ям він у вас записується?

– Не пам’ятаю.

– У книзі реєстрації ми його напевне знайдемо, адже так? І в бухгалтерських документах.

У Бйоре Хансена сорочка під білим піджаком змокла на спині від поту.

– Вони називають його «лікар Вайт». Тобто ті дамочки, які його тут шукають.

– А він лікар?

– Не знаю. Він… – Бйоре зволікав: не хотів патякати зайвого. Але, з іншого боку, треба було продемонструвати готовність до співпраці. До того ж, клієнта цього він напевне уже втратив. – У нього з собою завжди така велика лікарська валізка. І він просить… додаткові рушники.

– Он як! – вигукнула жінка. – А от це вже цікаво. Крові на рушниках не помічали?

Бйоре не відповів.

– При прибиранні номера, – уточнив поліцейський. – Га?

Бйоре зітхнув:

– Ну, небагато. Не більше, аніж…

– Звичайно? – із глузуванням запитала жінка.

– Я не думаю, що він їх там ріже, – огризнувся Бйоре Хансен, але відразу пошкодував про сказане.

– Чому не думаєте? – поліцейський запитав, наче вистрілив.

Бйоре знизав плечима:

– Тоді б вони до нього більше не приходили.

– Так. А приходять до нього тільки жінки?