Розділ «Частина друга»

– До речі, ви знаєте, що таке анти-есцеел-сімдесят?

– Це такі антитіла в крові. Вказують на склеродермію. А що, у когось із ваших знайомих вони є?

Харрі не знав, що таке склеродермія, та й на язиці в нього зараз крутилося зовсім інше питання, яке він нізащо не мусив озвучувати. Але він не втримався і все ж запитав:

– Так це Матіас сказав, що їй не щастило з чоловіками?

– Ні, це моя інтерпретація. Святий Матіас жодного поганого слова про людину не скаже, в його очах люди можуть змінюватися тільки на краще. – І сміх Ідара Ветлесена луною прокотився темними кімнатами.

Одягнувшись та взувши черевики, Харрі вийшов на сходи. Обернувся і через прочинені двері побачив, як Ідар, нагнувшись, зав’язує шнурки.

Дорогою назад Харрі зателефонував Скарре, попросив надрукувати фотографію Ветлесена з сайту клініки та показати у відділі боротьби з наркотиками – дізнатися, чи не був той помічений при купівлі амфетамінів.

– На вулиці? – запитав Скарре. – У лікарів же повно цього лайна, хіба ні?

– Вірно, але в наші дні діє така скрупульозна система звітності щодо наркотичних препаратів, що лікарі самі краще підуть за амфетаміном на вулицю Скіппергата.

На цьому розмова скінчилася, і Харрі зателефонував Катрині на роботу.

– Поки що нічого, – відповіла вона. – Я вже йду. Ти теж додому?

– Так. – Харрі зволікав. – Як вважаєш, удасться роздобути ордер, який знімає з Ветлесена зобов’язання зберігати лікарську таємницю?

– А що в нас є? Я, звісно, можу надягнути зовсім коротку спідницю, податися до суду і знайти там суддю підходящого віку. Але чесно попереджаю: як на мене, нічого не вийде.

– Згоден.

Харрі подивився на вогні бару «Бішлет». Згадав свою розхристану квартиру, поглянув на годинник, передумав і повернув униз по проспекту Пілестредет до будівлі Поліцейського управління.

О другій годині ночі він набрав номер і знову почув у слухавці голос Катрини – цього разу сонний:

– Що сталося?

– Я в управлінні, щойно подивився твої матеріали. Ти казала, що всі зниклі жінки були заміжні та мали дітей. Гадаю, треба копнути у цьому напрямку.

– Що саме копати?

– Гадки не маю. Мені просто треба було сказати це комусь уголос, щоб перевірити, чи не звучить це по-ідіотськи.