Розділ «Русалки»

В окремих районах особливо дотримувалися цієї заборони в середу (її називали Суха, або Градова середа). Водночас у Суху середу бажано було виривати бур’ян: «Гето посля Трійци — то Суха середа. Тоді будяки рвуть, на Суху середу, то будяки посохнуть».[1410] Дехто волів у Суху середу садити біб: «На Суху середу — шоб того… колись гряди копали, приготовляли, а на Суху середу садили біб, шоб всі стручечки сухі були. І на Суху середу не можна городити, бо дощ загородиш».[1411] Заборона на роботу в полі подекуди стосується лише «Розигр»: одна жінка нібито винесла тоді дитину в поле й почала працювати. Раптово знявся вітер, підхопив ту дитину, перекинув, пеленки зніс, що й не знайшли. «Николи не мо[ж]на в цей день робіть, бо це русалкі вже таке» — резюмувала респондент.[1412] Подекуди дозволялося полоти просо: «Казалі… ше моя мати, да й баба, то казала, шо десь пуд дубом бачіла. Льону не полют, тілько просо. А вона пошла льон полоть, і вона побачіла тих девчат, го, і я забуласа, яку вони пєсню спєвалі, тиє девчата. І вона, каже, так злякаласа крепко і втекла до хати. «Не мий нога об ногу, бо то грєх, — ка’, — бо то грєх…» Щє якось-то, алє я забуласа».[1413]

5. Не городилися й не садили тичкової квасолі (щоб не вбивати в землю кілки):

— «Городити не можна було, бо дощу не буде».[1414]

— «Городити не можна було в Русалницю. Дощ, кажуть, не буде йти. Тички тикати не можна було — колка забивати».[1415]

6. Оскільки «русáлка ходить», у Русальний тиждень не робили нічого з полотном: не просушували, не качали його, не стелили для вибілювання на росу по лугах, по «обміжках», «заміжках» (вузьких смугах землі між нивами). Якщо ж не дотриматися цієї заборони, русалки «покусают» («поїдят», «погризут», «поґлюют», «посічут», «дирочки пороблят», «подерут») полотно — «так як то зубами: там дирочки, там дирочки… так як то попрокусувано»; «накакают» на тканину; «походять» по ній — «такі сліди малейкі видно»:

— «На Русалницю полотна не можна білити, бо, кажуть, русалки походять по йому і буде сліди знати на полотні».[1416]

— «З полотном не робили нічого, бо русалки украдуть».[1417]

— «Не білили, бо очі заливаєш русалкам. Ну бо то Русавний тиждень, а вони ж з водою мають діло».[1418]

— «Бо русáвки ходят пу землі, та й не мо[ж]на рузстéлювати — упавало на льон — льон росте — а русавки пу полотні ходят — значить, льон повилягає, погниє. Вже той тиждень полотна не розстелювали».[1419]

— «І не стірали в Русальний тиждень, і полотна не білили — вóхор забере. Їдна жінка полотно застелила, то коли схопився вихор, то виніс те полотно стовпóм так як до неба. Дале-е-еко запер їй закрутив».[1420]

— «Казали, шо пулотна не мо[ж]на білити, бо русалка може забрати: прийти схопити да й понести».[1421]

7. Визолений одяг русалки нібито заберуть собі. Тож не золили одягу, «шоб русавци очей ни зазолити»,[1422] «буде дирковата одежа», «щоб русалкам золою не пахло»:

— «Все мені баба тоже розказувала. Шо золити… як то жлукто ставили, попіл сипали… Шо каже, цьой тиждень, от після Трійці, шоб, каже, не золили. Бо, каже, шо це полотняна одежа, вона буде дирковата. Дирки будуть робитися. Де зола буде попадати, там будуть дирки. Оце Русальний тиждень».[1423]

— «Плаття не золили. Троєчного тижня — не… не… Мо’, там хто стірав яку таку… Ну от, кажуть, не можна, шоб не пахла вже зола та їм. Бачте, колись же — у жлукто, да попелу насиплют туда, з дров перегарених, да кóп’ятку наллют, і було… Здоровшиє люди були, як заре. То плаття не золили».[1424]

8. Не прали, бо русалки «вкрадуть» чи «поб’ють одежу», «позаливаєш русалкам очі», «поб’єш прачем русалкам ноги»:

— «Прати не можна на Русалном тижні. Одна попрала — то всьо розирвали русалки».[1425]

— «В Русалний тиждень не можна стірати, бо вони одежу… повесиш, постіраєш платка, чи там одежу, чи шо, — вони поб’ют, самі дирки будут».[1426]

— «Казали, прати не можна на Русалнім тижні. Ну, теперка стірают, теперка гиньче праннє. А колися ж удежу берут тим… ну, то називався прач, такий деревляний, і б’ют. То казали, не мона на Русалнім тижні, бо пуб’ют русалкам ноги. Казали — на русалкó недобре. Ни мона прачем бити».[1427]

— «Одна мінє казала, шо пошла стірать на рєчку, дак пóдстілку вкрали. Нóва, каже, Уляно, пóдстілка, і поплила. І шо не робіла, і грáблі пошла взяла, і не достала. Ну дак дєйствітєльно, шо, може, і не можна стірать. Старалисе те не робіть. Старалис у суботу, тоди вже ж як у Кленовý. Помазат, усе, а тоди вже ж — аж послі тогó».[1428]

Побутує й «пом’якшена» версія цієї заборони: