Розділ «Русалки»

— «Казали детя´м: «Не йди в жито чи в воду, бо там русавка седить».[1483]

— «Не мо[ж]на в поле йти, бо росалкі чи в воді, чи в житі сидять, да можуть залускутати».[1484]

— «Не йди в коноплі, в жито, не йди в бéриг, бо там русалка є — як тебе перестріне, то залоскоче».[1485]

Слід відзначити, що іноді русалок справді можна було «побачити» в житі чи у воді. Лякаючи дітей, у русалок переодягалися дорослі, а хлопці для сміху могли лякати дівчат:

— «Да берем, да ховаємось, а в жито, — поплутали. Мама вже кричить із батьком — не лізьте у те жито. А ми ж полєзем. Мама (була у мамі стара мама, стара була) взяла марлєчку, убматала їє, і вуночка такого зрабила, і та баба пашла, маміна матка, пашла по том, по житі. А мі ж хаваємось там. Такі — я була, і брат, і сестра, утрох… Боже мой! Калі побачилі, а Бо[же]! — а та баба оде. А ми — мамочка! Да як закричім: «Русалка!» Як закричім. А матка з батьком смеїця, бо це ж вони віправіли. Шоб нас полекать».[1486]

— «І на Русалний тиждень. Бувало таке. Лякали. Отакі хлопці чудаковаті переодягнуця в білу одежу. В нас один такий був — переодягнувся да пошов, засів там в річці. От вони йдуть, он — як запльохає: «Ох-ох-ох!» — як ото русалка. Господі! Там поперелікувались…»[1487]

Контактів із русалками справді варто було боятися. За винятком родичів, дії русалок щодо людей майже завжди ворожі, про що побутує безліч бувальщин та оповідок на кшталт такої: «Було моїй сестрі чотирнадцать год. Йдем на Тройцю до церкви у Вовчков. Ідем з церкви, заходим на кладбіща. Як уже виходити із могілок, а воно тако: одна [русалка] — на хрест, да тако переважуєця, в таком білом, да друга тако — переважуєця. Ех, ми як стали бігти, а вони — за нами. Я втікла, а сестричку мою пойняли, да за поли назад тягнуть да й тягнуть, а я голошу, і воно голосить, а вони лоскочуть і лоскочуть. І залоскотали її, і вона пожила два м’єсаці і вмерла, о. Да не могла ні сядати, ні лягати, ручки складе да стоїть день. Були у б’єлом. Женщини, пожилії трохи. От тепер їх нема, а тоді ж точно були. Не брешу. Шоб не залоскотали, треба було шпільку защепнуть».[1488]

Русалки могли втопити, «заґельґотати», «заслокотати» (залоскотати); як дещо рідші варіанти — покусати, пощипати, сколоти голками до смерті, так що людина вся була в синцях, попсувати щось у господарстві. Особливу небезпеку становили вони для дітей:

— «Ну, бачиш, діти любили за волошкою ходити в жито чи за ромашками. Каже: «Не йди, бо русалки сидять». То казали, шо як русалка пóйме, то залоскоче».[1489]

— «Де дитина маленька в люльці, то геть заґельґоче».[1490]

— «У колисці у хатах детей даже до того залоскочуть, шо умірають».[1491]

— «Колись у нас, казала одна женщина, що винесла на Троєцький тиждень дитя на крóчі (покричати — В. Г.) в колисці, та й русалки залоскотали — сміялося собі. Не нада виносить мале дитя надвір».[1492]

— «Ото в одном селі, то казали, шо покинула дитину, а сама там жала чи шо. Прийшла — і дитина нежива. Залоскотали».[1493]

— «Молодиця пошла на улицю гуляти, а маленьке дітятко русалки залоскотали, воно померло: реберця чорниї були, і груди чорні, і покусали його».[1494]

— «Гойдаюця на деревах, людей топлять. Моя мачуха була з Димарки, дак вони, русалки (їх, кажуть, закляли), і дитя можуть утопить».[1495]

— «Пошла женщіна на Тройцю полоть город, поклала дитятко в розорі. Те дитятко кричит, — русалка коло його вже заґульґочує, ґульґоче. Як вони прибіжат туди: там чутно — кричить, як туди — там кричить; бєгали, бєгали — не мо[ж]на. Та жонка плаче: коли вже лежит те дитя — синє, чорне — русалки заґульґотали. Вскрузь синє — пощипали його, те дитя, покусали».[1496]

Дітей русалки нібито приманюють, обіцяючи стрічки зі своїх віночків: «Із віночка вона тако тиї лєнти закинула на руку і киіває на нас, шоб ми до її пудійшли, показує, шо дасть вона лєнту… То ми так ідем дорогою, а вони так ідут понад житом, рійчиком понад житом, і все нас кличут, шоб ми пудійшли».[1497]

Топлять русалки зазвичай тих, хто купається на Трійцю: «Тройця — купацца не мо[ж]на. В нас один раз нирнув. Каже: «Іще мене тягне». Як нирнув, то вже й не винирнув… Вітягуют — перелом позвоночніка. То це русалкі тягнули. Да й затягли».[1498]

На Західному Поліссі ототожнення русалок з ангелами спричинило спорадичне переконання в тому, що вони «не зроблять шкоди»,[1499] «злого нічого не робили»,[1500] «вони шкоди ніякої не робили».[1501] Водночас і тут часто стверджують, що русалки можуть задушити, «заслокотати», втопити:

— «На Русалнім тижні, бувало, боїця їдна в поле йти, бо вони віходять, танцюють, можуть і залоскотати».[1502]