Розділ «Відьма»

— «Казали, шо навпроти Юрія знахурі ходили да й росу збирали. Особенно баби. Корів доїли. Впреться в хлів і подоїть, а потім та корова ні на шо не годна».[1796]

— «То на дев’яту, як то йде, шо на Юрія йде, шо то зілля збóрат, бо має той скопець, шо росу збирає, молоко, то вона ся розбирає до голого, і вона збирає росý, і всьо. На дев’ять межів. То на Юрія».[1797]

— «Кажуть, шо то на Йівана і на Миколи, двадцять першого і двадцять другого травня, ті відьми йдуть по межах, по росі, шось там рвуть… За Івана Купала не казали».[1798]

— «Як якиє вєдьми, то по росє качєлися. На Івана ходіли по росє. Раздєнутся да качєютса по росє, а хто іх знає, чого вони, шчо… А були люди, шчо бачили. («В який час це робили?») Вночі. Ложілісь на спіну і кувиркалісь. («Навіщо?») Знахорíла так. Вєдьма знала, для чого».[1799]

— «Перед Іваном відьми, говóрать, до сходу сонца бігают і качаюцца по росє, коб молока ім прибаўлялоса».[1800]

— «Навпроть Івана Купала батько з товаришем на тетеруки йшли. Коли хто-то, шось біжить в бєлом, як русалка, із дойоночкою, якась баба. А на ню казали, шо вона відьма. А вони взяли й її поймали, дак вона їм заклялася, шо бульше не пуйде: «Тільки не росказуйте». Чи з відром, чи з дойоночкою: в шо вона собі доїла, в те росу зганяла. Це чуже молоко вона собі збірала, кажуть».[1801]

— «Вє´дьми колись зранку на Купайла бачили: в білих сорóчках йшли по межі і збірали росý в відро, ну, вони знали шось».[1802]

В одній із відомих бувальщин чоловік, який пас коні, побачивши ворожилю за цим заняттям, зумів відібрати молоко й від неї: «Є й таке, шо з кантарів молоко текло. В нас був такий Кирило, а він пас коні на Лавах. І вона, така Петрунóха, вийшла на Юрія росу збирати. А то ж коні вночі пасли. Там раків наловив, наложив вогню, і він дивиця — вона сі розібрала до голого, і ходит, і збирає росу. А він каже тако: «Шо тобі, те мені, шо тобі, те мені», — і кантаря тако… Як прийшло полýдне — з кантарів молоко тече. А чи то правда? Вони брехали — і я брéшу».[1803]

Для відбирання молока відьми використовували й інші способи. Наприклад, напередодні Купала ворожиля своєю коровою обганяла всю череду. Іноді ж обходила село колесом із воза: «Перед Іваном Купалом вєдьми ходять вечером і доять чужіє корови. І бєрот вєдьма колєсó з воза, і єтоє колєсó на палку, на вигнутую палку, дугу, шоб оно нє з’єхало, — і обгоняє ўсю дєревню, вокруг дєревні. У´ двенацать часоў, шчоб люді нє відєлі. Дєлала, шчо єй ўсьо ідьот: і масла много, і сира. І єй помогають дєті ў бєлих шапочках — черти».[1804]

Уночі на Купала відьма набирала в дійницю води з броду, де переходила худоба, або ж з усіх колодязів у селі: «Трави в маю собирають. Добріє трави. А на Яна — вєдьмó тольки трави собірають. (Сміється. — В. Г.). В нас суседка була. То мой старий не знав. Да каже: «Шо цьо вона робить?» А я кажу… Да каже: «Воду з усєх колодєзов носить». Кажу: «Бо сьо’дні, — кажу, — вноче буде Ян, то вже мотаєцца». То вун каже: «Я б… брала в нас, то я б копня´ка дав би йой» (Сміється. — В. Г.)».[1805]

На Юрія чи Купала відьма намагається дістати що-небудь із чужого хліва, бодай віхоть соломи зі стріхи. Нерідко відколупує в сусідів з одвірків чи «клабука» над дверима тріску або хрестик, приладжений на другий Святвечір: «І вона собі йде на Івана, приходит до стайні, взє´ла шось, і вже корова не дає молока. Її корова дає ведро молока, а ваша дає літру».[1806]

Може відьма відібрати молоко й через по-особливому підготовану сіль, яку кладе біля місця, де збираються корови:

— «Колись моя баба пасла корову (а вона жила під самісіньким лісом), і пішла поїти корову в потік, і дивиця — біжить одна жінка, і взяла в тому потіку шось під камінь тикнула, а баба пішли да й подивились, шо вона там тикнула, а вона туди тикнула сіль. А моя баба пішли, і ту сіль забрала, і дала своїй корові, і молоко було так багато, шо не мали, де діти».[1807]

— «Така була в нас баба Пусóха. Бýла така бодня, такий бітон вузóнечкий, і то ся клало, де дорога навóкриж йшла. Худобу йні гнали відти, другі — відти. Крижóва дорога. Вона бере такий мішочек з полотна, на дві-три кілі, і коли люди худобу заялó (а мій батько сказав: «Ти пильнуй, б’деш видіти. Завтра Юрія буде, в’на буде»). І вона так — біжить — і шух — під ту бодню, і всьо, і пішла. Коли люди мають гнати худобу додому — Іване, біжи. Я взяв, ту сіль’єм витяг, було три кілі десь, а то — взяв’єм, напхав’ем піску, там всякого пір’я, сміття, а сіль’єм забрав. Біла сіль, файна сіль. Перше треба було датó п’ятнайціть яєць за кільо соли. Сіль була дуже дорога. А там від хати її через фосу був місток. То я би так не присідав і не підскакував, як вона підскакувала. Як задерла ту спмдницю, а мала без майток, то вона то так підскакувала — йо-йо-йо-йо-йо!.. ’Би його холєра взялá, як вона підскакувала. Отото чудо було. Вона на Юрія вже не має тогово. То вона мала на кілька років тої соли давати коровам. Вона всьо молоко зібрала — звідти, і звідти, і звідти. То то була ворожильниця, ворожиля. То вона свóїм коровам ту сіль давала, ’би її ся доїли, а від тих — забрала».[1808]

Ще один зі способів — відбирання молока через слід корови:

— «То як є яка трясина чи болото є, то вона йде туди, вирізає з землі слід і так зробить, шо якої корови слід вирізала, в тої й молока не буде».[1809]

— «Відьма, то як на Івана ворожили, то вона могла шось корові зробити. То вони йшли, ті відьми, на Івана там, де брід є, де сліди, стягали ті сліди і одбирали молоко».[1810]

— «Під дорогою жила жінка, шо називалась Рожичка. Мовили люди, шо вона чарівниця і відбирає в худоби молоко. Люди її боялися. Вона мала дві корови, добре годувала їх. Бігала вона на різні свята. Особливо на Івана Купала її виділи, шо оббігала довкола хати гола перед вечором, потім бігла в ліс збирати папороті цвіт (його треба зірвати рівно опівночі, бо папороть цвіте тільки одну секунду). Ше люди виділи, як вона на Купала зранку збирала сліди корів на пасовиську (тую глину, на якій вони були). Вона знала, шо з тим робити, шоб зіпсути корову. Казали, шо вона брела через річку (річка була велика) і високо задерла спідницю, — люди побачили, шо в неї був хвіст».[1811]

Нерідко відьми «переймають» чужих корів, коли ті повертаються з паші: «Ну таке… таке… говорать, шо є такиє люди. шо можуть зробить тобє… зробить, шо шось тут буде недобре, о, таке, шо може і корові шось нашептать, і… […] Ося вєдьма — їє корова йде сама перша. Вона пóйде зажене свою в хлєв, закриє, і ше довжнá вибєгти, шоб ше заня´ть, як тиє йдуть».[1812]

Аби відібрати молоко, відьми кидали на дорогу, де йшлі худоба, цвіт з огірків (очевидно, пустоцвіт): «Відьми — на Івана нарвала цвіту з огурців і сипала на дорогу, як корови гнали».[1813]