Вершники на Інгулі

старший брат Федір відомих московських архітекторів Миколи (фахівець з

палацових споруд) та Дмитра Шохіних. Якщо другий помер 1895 р., а третій

– 1845 р. (обоє в Москві), то дата і місце смерті Федора Олександровича

невідомі. Це може пояснюватися саме похованням його у провінційному

місті. Народився він 1812 р. (це співпадає із Фетовою згадкою про

єлисаветградського Шохіна “середніх років”), закінчив архітектурну школу

при експедиції Кремлівського будівництва та Московське двірцеве

архітектурне училище. 1835 р. отримав звання архітектора-помічника ІІІ

класу. У 1838 – 1846 рр. Ф. Шохін був помічником архітектора на

спорудженні Великого Кремлівського палацу. Тож, можемо припустити, що

саме його призначили головним будівничим палацу для царя в

Єлисаветграді. Втім, є ще одне прізвище. В “Історико-містобудівному аналізі

розвитку м. Кіровограда” 1985 р. молодий кіровоградський архітектор

О. Кецко писала, що проектно-будівельними роботами військового містечка

29

на Ковалівці керував одеський архітектор Шумілін, котрий переїхав із сім’єю

на постійне проживання до Єлисаветграда. Кіровоградський краєзнавець

П. Босий називає Шуміліна автором проекту, а архітектора Верлена –

виконавцем.

Нагляд за будівельними роботами вів згаданий полковник Мельцер,