Вершники на Інгулі

Наступного року рядок про “палац, привабливу і величну споруду з

обпаленої цегли” з’явився у нотатнику Олександра Афанасьєва-

Чужбинського, етнографа, приятеля Тараса Шевченка. Але більше його

цікавила сусідня новобудова – Покровська Пресвятої Богородиці церква,

“збудована в недавні часи, разом з палацом. Ще раніше я був попереджений,

що образи цього храму писані у С.-Петербурзькій академії мистецтв, а від

того, як любителя живопису, перший вихід мій із квартири був до цієї

церкви. Дійсно, дві місцеві ікони, Спасителя та Богоматері з предвічним

немовлям, заслуговують особливої уваги як вірністю малюнку та чистотою

оздоби, так і прозорістю тіла, яке наближеністю до натури прикувало мій зір.

Колорит цих картин ефірний і чим більше вдивляєшся в нього, тим більше

дивує точність втілення думки художника, який, здається, хотів зобразити не

земну плоть, а змінену для вічного життя. Приваблює також і образ

чудотворця Мирликійського, Миколая, особливо своїм драпуванням;

розкішна біла риза угодника так, здається, і сяє сріблом. Ковалівська церква –

трипрестольна, і легкої, вельми красивої архітектури”. Недоліком, на думку

подорожнього, було знаходження церкви поряд з іншими будинками, які

закривали її огляд з віддалі, котрий би був кращим, якби її оточував майдан.

Кам’яну церкву замість старої дерев’яної споруджено 1849 р. (Креслення її

чавунного