Вершники на Інгулі

Ковалівку, начальник штабу суворо зауважив безстроково відпущеному

гусарському офіцеру за недбалість у формі одягу”. Після цього останній

виразив бажання показати начальнику “багато архітектурних недоліків”

новобудови. Але генерал його слухати не став. Колишній міський архітектор

А. Достоєвський згадував, що, у зв’язку зі спорудженням штабних

(палацових) приміщень, про начальника штабу резервної кавалерії фон-дер-

Лауниця “в сложенной поселенской песенке прямо говорилось:

На те денежки дворцовы

Взял именьице Клевцовых, –

Вот так молодец! (бис)”.

Тут містився натяк на те, що, як тоді говорили, генерал, серед інших,

добре “хапонув” під час будівництва.

Після смерті архітектора Шохіна його місце в будівельній комісії

зайняв В.П. Верлоп (Верлон, Верлен). В енциклопедії “Мистецтво України”

йдеться, що голландському підданому Вільгельму Верлону 1848 р. за проект

шляхового палацу петербурзька Академія мистецтв надала звання вільного

художника. Напевне, невдовзі після цього він прибув до Єлисаветграда, де й

завершував будівництво палацу, “брав участь у проектуванні і спорудженні

штабних будівель для резервного кавалерійського корпусу і присутственних

місць”. Очевидно, він тут осів. В “Історичному нарисі м. Єлисаветграда»