Вершники на Інгулі

За деякими цікавими подробицями будівництва знову звернемося до

спогадів А. Фета: “На цій величезній новобудові, яка вимагала кілька разів

нових асигнувань з боку казни, не дивлячись на спорудження його

домашніми коштами поселення, сконцентровані були всі турботи невтомного

начальника штабу В.О. фон-дер-Лауниця. Головним будівельником був

надвірний радник штатський інженер Шохін… Світло-русого Шохіна,

людину середніх років, … я не міг не знати… Невелика білява з рудуватим

відтінком дружина його досить рідко з’являлась на балах у зібранні.

Пригадується, приміщення було зведено в три поверхи. І оскільки матеріал

подавався на будову з усіх боків риштуваннями, прилаштованими до

широких вікон, – зрозуміло, що всі ревізори, в тому числі і начальник штабу,

входили до приміщення риштуваннями. Але хто повірить, що одного разу

при новому огляді фасаду виявилося, що у величезному палаці немає ніде

дверей. Розповідала мені Сливицька, яка добре знала Шохіну, що, коли

27

бідний Шохін дізнався про свій недогляд, то, повернувшись додому, схопив

себе за голову і почав вигукувати: “Дверей немає! Не розумію! Голова

тріщить, мозок витікає!”. Жодні зусилля дружини не могли його відволікти

від цієї фатальної думки, і на вечір він збожеволів, а через два дні помер”.

Фет пише, що одного разу, поїхавши до “будованого ним палацу на