Вершники на Інгулі

1850 р.) Новоросійського поселення: “… На другому боці Інгулу, також на

глибоких пісках, генерал Дмитро Остен-Сакен влаштував будинок для

корпусного штабу і бараки…”.

Що ж у підсумку на Ковалівці спорудили? Педантичний опис

новобудов залишив генерал-лейтенант П. Глібов влітку 1855 р. дорогою з

Кременчука до Криму: “Видніються на околиці міста величезні будівлі, що

називаються палацом. Головних будівель три: в одній визначені приміщення

для царя і для свити, корпусного командира і для всіх генералів; у другій –

для штабних чиновників; у третьому – для штабу і писарів. Всі будинки

триповерхові з довгими фасадами, тут же манеж, головна гауптвахта, церква

прекрасної архітектури з 5-ма куполами, невеликий плац-парад і різні

господарські прибудови: стайні, сараї та ін. Все відрізняється масивністю:

будівлі – житловими зручностями, симетрією, акуратністю, але ніде й натяку

на претензію і на розкіш чи якусь витонченість; кругом лише одне необхідне,

31

і нічого зайвого; словом, Єлисаветградський палац не можна назвати

царським, а правильніше – палацом військового поселення. Приміщення для

царя у нижньому поверсі одного із трьох будинків, що складалося всього із

чотирьох покоїв: спальні і туалетної, вітальні, кабінету і приймальні, – нічим

не відрізнялося, окрім чистоти, доведеної до найвищої абсолютності”.