Вершники на Інгулі

Іванов), ротмістра Безрадецького, інженера штабс-капітана Роде та згаданого

архітектора Шохіна (згодом – Верлопа). Українця, ротмістра Безрадецького

Фет згадує, як наступника Гайлі (1846 р. призначений головою міської думи)

на посаді командира ескадрону, котрому важко давалася військова суто

26

російська вимова, до якої він часто вставляв українські слова. Він увійшов до

комісії, яка керувала і спорудженням будинку міських присутственних місць

на В. Перспективній (сьогодні – приміщення обласних ради та

держадміністрації, у котрому, як і в палацово-штабних корпусах,

мистецтвознавці вбачають риси казарменої архітектури).

“За височайшим велінням будуються приміщення для корпусного

штабу, які складаються з 3-х головних триповерхових корпусів, із котрих

перший – для приїзду імператора, свити Його Величності та квартирування

начальників; другий – для розміщення корпусного штабу, манежу і госпіталю

з усіма належними йому будовами… Присутственні місця: а) штаб другого

резервного кавалерійського корпусу; б) Височайше затверджена тимчасова

комісія для побудови приміщення штабу другого резервного кавалерійського

корпусу”, – йшлося в “Історичній та статистичній записці про військове місто

Єлисаветград” очевидця будівництва Г. Соколова, опублікованій 1848 р. в

“Записках Одеського товариства історії та старовини”.