Вершники на Інгулі

планувалося будівництво штабу корпусу, кілками осокору, тополі або верби,

обсадити кожну могилу чотирма деревами з усіх боків, а також визначити, де

необхідно влаштувати новий цвинтар. Через 9 днів військовий керівник

міської влади повідомив, що це мало бути місце поруч з єдиновірчим

цвинтарем. Це питання начальник корпусного штабу генерал-майор фон-дер

Лауниць узгодив з Херсонським і Таврійським архієпископом. Закритий

цвинтар вирішили обнести ще й земляним валом, а новий мали облаштувати

після завершення весняно-польових робіт. (На плані 1913 р. Ковалівський

цвинтар позначений за залізницею у районі кількох інших цвинтарів, поруч

нього знаходилися церковно-приходська школа і сторожка.)

1847 р. Микола І зупинився на тиждень в будинку Дружиніна на

Перспективній вул. (напроти теперішнього майдану Кірова), де квартирував

корпусний командир Остен-Сакен, і заклав споруду між центральними

кварталами міста та Ковалівським передмістям, про що згадував російський

25

поет Афанасій Фет, який проходив військову службу у тутешньому штабі:

“Під час свого перебування в Єлисаветграді государ затвердив будівництво,

якщо не помиляюсь, на кошти поселення, обширного палацу, для котрого

при в’їзді до міста біля самої річки були споруджені величезні цегляні сараї і

заготовлені мільйони цеглин з приводу цієї споруди, котра пізніше була