Вершники на Інгулі

“У папері йшлося, що Буєвський Леонід Аполлонович призначений

начальником 5-ї кавалерійської школи імені 1-ї Кінної армії, йому дано право

безкоштовного проїзду всіма шляхами сполучення республіки, а також

безкоштовно вести розмови телефоном і телеграфом. Усім партійним і

радянським органам приписувалось надавати сприяння… у виконанні

службових обов’язків… В папері стояв підпис: “Голова Раднаркому

В. Ульянов (Ленін)”.

(Манагаров І.М. У битві за Харків. Х., 1975 р.)

6 жовтня 1920 р. Кінну школу червоних командирів реорганізовано в

15-і кавалерійські командні курси на 600 осіб, з кінним скорострільним

відділенням. Кінне артилерійське відділення було розформоване й

переведене до Києва, частково – Севастополя. 15 листопада відбувся перший,

дотерміновий випуск 73 осіб, у т. ч. 42 із середньою оцінкою “добре”, інших –

“задовільно”. За постановою педради імена шістьох випускників занесли на

червону дошку з вивішуванням фотографій у клубі. 19 грудня загальні збори

курсів ухвалили просити Будьонного дозволити іменуватися “15-ми

кавкурсами імені т. Будьонного”, телеграфно повідомивши його про це.

Додамо, що з грудня тут діяли також “Повторні курси для комчот” на 140 осіб.

Кіровоградець Б. Чижов пише, що його батько Гнат навчався у складі

218