Вершники на Інгулі

курсанти!”. У відповідь на незадоволений шум і вигуки, Буєвський пояснив,

що є графом, генералом колишньої царської армії, добровільно прийшов до

Червоної армії, пообіцяв поступово звикнути до слова “товариш”. Він

викладав літературу (крім цього предмету, курсанти відчували себе, за

спогадом випускника І. Манагарова, “наивными юнцами” і при вивченні

математики та російської мови), захоплено розповідаючи про Пушкіна,

Гоголя, Некрасова. За півгодини до загального підйому (600) начальника вже

можна було побачити в казармах і стайнях.

5-А КІННА ЄЛИСАВЕТГРАДСЬКА ШКОЛА ІМ. БУДЬОННОГО

(1921 – 1924 рр.)

“Місцеві красуні з симпатією ставилися до курсантів, або, як вони

нас називали, “червоних юнкерів” […]. Отже, половина міста поріднилася з

курсантами, і після кожного випуску школи багато дівчат покидали рідне

гніздо, їдучи зі своїми чоловіками – молодшими командирами”.

(Стученко А.Т. Гартована юність. К., 1967.)

На середину весни 1921 рр. було завершено реорганізацію закладу. 27

220

квітня курси перейменовуються в “5-у кінну Єлисаветградську школу

ім. т. Будьонного”. Через два дні це було відзначено парадом, на якому