Вершники на Інгулі

військово-політичних курсах у приміщенні колишнього Пушкінського

училища, теж, до речі, не мав у що взутися), – лежали. У цей час, як

вважатимуть через два роки радянські слідчі, у Єлисаветграді діяла підпільна

повстанська група на чолі з Яковенком, а також Левченком та

Яршенковським, тісно пов’язана з Катеринославським повстанським комітетом

і “через останній – із найкрупнішим бандитсько-петлюрівським гніздом –

знаменитим Холодним Яром… Організація була пов’язана безпосередньо із

закордоном, начальником Південної групи – ген. Гуляй-Гуленко”.

У середині березня начальником курсів призначили Л. Буєвського,

219

доручивши взятися за перетворення курсів у школу на 250 осіб з трирічним

терміном навчання. Оновлювався керівний склад навчальної та муштрової

частин, ліквідовувалося скорострільне відділення, створювалися навчальна,

медична й мандатна комісії. Для школи вирішили залишити 200 осіб

підготовчої та молодшої груп і близько 70 осіб мали закінчити навчання за

програмою курсів. Також при школі відкривалися 2-місячні повторні курси

для командного складу, який не мав теоретичної підготовки (до жовтня було

здійснено два випуски).

Такими були початкові кроки діяльності закладу при керівнику, який

під час першої зустрічі звернувся до підлеглих: “Здрастуйте, панове