Вершники на Інгулі

перемогу.

У серпні школу було передано з відання Управління з формування

військ 1-ої Кінної армії у розпорядження командувача Південно-Західним

фронтом з наказом перебазуватися до Єлисаветграда. Тож уже вдруге

поспіль сусідня Росія перевела подібний заклад в Україну. У вересні 4-й

ескадрон прибув до міста на Інгулі, розташувавшись у колишній ремісничій

школі на Вокзальній вул. А три ескадрони дорогою брали участь у збройних

сутичках проти махновців. У Єлисаветграді вони розташувалися в

Балківському передмісті, а через три дні на чолі з начальником закладу

Павловським були кинуті на придушення українських повстанців у районі

Чорного лісу: “… маючи дві гармати й п’ять скорострілів … через Знаменку,

215

школа рушила на бандитів, що оперували в районі сіл “Верещаки – Цвітно”.

Вибивши бандитів спочатку з села Красносілля, дивізіон заночував тут.

Вранці Хмара, позбиравши розпорошені зграї, повів з боку села Верещак

наступ ланцюгами, але гарматним вогнем був збитий і в ізручній бійці був

остаточно знищений. Дивізіон осяг село Верещак. Беручи на увагу, що багато

з селян підтримували Хмару завдяки своїй несвідомості та нерозумінню

завдань і мети Радянської Влади, вирішено було улаштувати на селі мітинг,

що мав велике значіння, примусив багатьох селян покаятися…”, – йдеться в