Вершники на Інгулі

відбувся другий випуск курсантів 15-их кавкурсів. (Третій, останній, припав

на серпень.) Під час свята виконком місцевої ради нагородив школу

грамотою і штандартом (відродивши дорадянську традицію). Заняття школи

перевели до навчального флігеля колишнього ЄКУ, звільненого в березні

кавалерійським дивізіоном. Із часів кавучилища тут збереглися фундаментальна

книгозбірня і сховище навчальних підручників із 12500 дорадянськими

виданнями. Поліпшилося матеріальне постачання. Було пошито суконні

френчі й безкозирки, червоні (для 1 ескадрону) та малинові (2 еск.) рейтузи.

Частковий перехід до приміщення колишнього ЄКУ дозволив

організувати діяльність клубу. Майбутні червоні командири записувались до

низки гуртків, але відвідували їх незадовільно. Так, 13 травня 1921 р.

вартовий клубу рапортував військкому, що на заняття до секції мистецтва в

драмгурток з’явилося 59 осіб, не було – 44, в хоровий – не прийшов ніхто,

для гри на роялі – 7 із 24. Не кращою була ситуація й у секціях самоосвіти

(фізико-математичний гурток – 29 із 60, французької мови – 16 із 22) та

спорту (ігри – 8 із 86 осіб).

З кінця червня до початку жовтня дивізіон школи разом із курсантами

з Олександрії, Кременчука, Черкас, Умані перебував на літніх табірних

зборах у с. Орловій Балці під Знам’янкою (звідси їх направляли проти

українських повстанців у сусідніх лісах) та на Поділлі.