Вершники на Інгулі

Нестеренком штаб Єлисаветградсько-Олександрійського повстанкому із

селянами Компаніївщини, Губівщини, Нечаївщини, Калинівщини звільнили

Єлисаветград від червоноармійців Братського полку та комуністичного

батальйону, які ледве встигли прикрити відхід ешелону з місцевими

радянськими чиновниками, як йшлося в таємній доповіді головного

держінспектора В. Кедровського Головному Отаману: “Повстанці на

Херсонщині мають свій Головний штаб, який користується повагою всього

селянства навкруги. Повстанці з боєм зайняли Єлисавет, захопивши силу

207

майна та зброї. В Єлисаветі повстанці вели себе чемно, нікого не грабували.

Коли підійшли денікінці до Єлисавету з вимогою очистити його, то повстанці

вийшли з міста… Двоє із старшин Головного Штабу зрадили Штабу, а

іменно: вони дали відомості військам Денікіна на Знаменку, що в Єлисаветі

нема повстанців. Денікінці підійшли до Єлисавета і не дали можливості

повстанцям своєчасно вивезти запаси набоїв і зброї з Єлисавету”. Денікінська

влада, за спогадами українського політичного діяча в еміграції І. Мазепи,

“закривала українські школи, нищила бібліотеки (…), масово переслідувала і

розстрілювала українських учителів, кооператорів та інших культурних

діячів… В одному тільки Єлисаветі… влітку 1919 року денікінці

замордували 18 українців, між ними Т. Біланенка – члена Трудового