Нарцис, або Штрихи до політичного портрету Віктора Медведчука

Чи не дивні справи? У 1971 році В.Медведчука навіть не допускають до вступних іспитів у Вищу школу міліції, а вже наступного року йому через міністерство персонально видають спеціальний дозвіл на зарахування „понад план студентом 1 курсу». За що? За які такі заслуги і перед ким?

Отже, в роки навчання у школі Віктор Медведчук був „юним дзержинцем» — добровільним помічником міліції, згодом став членом комсомольського оперзагону. А влаштувавшись сортувальником на призалізничному поштамті у Києві, він за сумісництвом продовжував співпрацювати з „органами МВС», навіть отримував нагороди, за що йому дали рекомендацію для навчання не по лінії поштового зв’ язку, а чисто у правоохоронному напрямі.

Виникає цікаве запитання: чи знало тодішнє керівництво Київського призалізничного поштамту і колеги по роботі, що сортувальник В.Медведчук за сумісництвом ще й трудиться „помічником міліції по лінії кримінального розшуку»?

Якщо взяти до уваги те, що таких посад, як „громадський помічник міліції по лінії кримінального розшуку» і „позаштатний працівник міліції» жодним штатним розкладом не передбачено, і те, що ні в радянські часи, ні тепер подібні речі широко не афішуються, то напрошується висновок: таке співробітництво мусило носити прихований характер, тобто було таємним. А таких співробітників у народі називають „тайняками» або якось по-іншому.

Цілком очевидно, що таємна співпраця з міліцією була досить продуктивною — інакше б рекомендації для навчання на юридичному факультеті та ще й столичного університету, до того ж особі, батько якої тодішньою радянською владою вважався тяжким державним злочинцем і був засуджений на тривале ув’язнення і заслання до Сибіру, просто так не дали б.

Якщо брати за великим рахунком, то жодна спецслужба світу не обходиться без таємних співробітників, але в жодній країні, серед жодного народу вони чомусь ніколи не користувалися повагою.

Батько Віктора Медведчука помер 13 березня 1981-го, мати —15 січня 1980 року. Обоє поховані в селі Борова Фастівського району Київської області. Але їх поховання відбулися у різних боках цвинтаря, хоча біля огородженої могили матері, яка померла першою, ще й тепер достатньо місця для кількох поховань. Ця обставина не узгоджується із загальноприйнятими українськими народними традиціями і є досить загадковою. На прямокутних надмогильних плитах Володимира Нестеровича і Фаїни Григорівни Медведчуків відсутні хрести та їх зображення.

Дружина Віктора Медведчука Наталія Георгіївна (дівоче прізвище Гаврилюк), 1 952 року народження, працює адвокатом у колегії адвокатів Печерського району міста Києва. В автобіографічній довідці В.Медведчук наголошує, що вона українка, хоча національність батьків не вказує.

Згідно з паспортними даними Віктор Володимирович Медведчук — українець.

Донька Ірина, 1982 року народження, з 1995 року проживає і вчиться у Швейцарії, вільно володіє трьома мовами.

Старший брат по матері Володимир Гулько в радянські часи працював офіціантом в одному із столичних ресторанів, проживав по вул. Тампере у Києві.

Молодший брат Сергій Володимирович Медведчук очолює Державну податкову адміністрацію у Львівській області — цю посаду він обійняв після того, як брат Віктор став заступником голови Верховної Ради України. Сергій Медведчук — член Аграрної партії України, однак ця обставина аж ніяк не перешкоджає йому розбудовувати СДПУ(о) — у Львівській області податківці майже поголовне вступили у цю структуру. Львівська преса навіть писала про практику примусового залучення керівників підприємств, барів, ресторанів до членства в СДПУ(о) саме працівниками ДПА.

Релігійну приналежність Віктор Медведчук ніде не вказує. На запитання журналіста: „Що для Вас Бог?» — відповів: „То складне запитання для мене… себе називаю віруючим-початківцем». Це було сказано у січні 2001 року.5 —––––––––––––

[1] Слова з виступу на львівському телебаченні, неодноразово цитовані українською пресою у серпні 2001 року.

[2] В перекладі з німецької: «Arbeit» — праця, «Amt» — контора, установа. В документах зустрічається інше написання цієї організації — «Arbeitsаmt».

[3] Назва походить від прізвища першого керівника ЧК Фелікса Едмундовича Дзержинського.

[4] Добровільна народна дружина в радянські часи — своєрідні помічники міліції з охорони громадського порядку.

[5] Медведчук про Медведчука // Політика і культура. — 2001. — №1. — С.20.

КРИМІНАЛЬНИЙ ДОБРОВОЛЕЦЬ

Я себе вважаю людиною порядною і добросовісною.