Зелена книга

         Для людини, як окремої особистості, сім'я важливіше держави. Людство має справу з таким поняттям, як особистість (людина), а нормальна особистість (людина) - з поняттям сім'я. Сім'я - це колиска людини, її отчий дім, її соціальний захист. Споконвічно людство - це Особистість і Сім'я, але аж ніяк не Держава. Людство не знає такого поняття як держава. Держава - це штучний політичний, економічний, а іноді і військовий устрій, ніяк не пов'язаний з поняттям людства і не має до нього ніякого відношення. Сім'ю в світі природи можна цілком порівняти з окремою рослиною, яка є основою рослинного світу. Культивування рослин на плантаціях, у садах і т. п. носить штучний характер і не має нічого спільного з природою рослин, що складаються подібно родині з безлічі гілок, листя і квіток. Те що політичні, економічні та військові чинники пристосували безліч сімей до існування в рамках держави, не має до людства ніякого відношення. Будь-яка ситуація, обставина або захід, які ведуть до розпаду сім'ї або її виродження, не тільки негуманні і суперечать природі, але і є насильством над природою, подібно до того, як обламування гілок рослини або обривання його квіток і листя призводить до в'янення та загибелі рослини.

         Суспільство, де в силу якихось умов існує загроза єдності сім'ї та її існуванню, подібно плантації, де рослини можуть бути висмикнуті з коренем, засохнути від нестачі вологи або загинути від вогню і посухи або просто зів'янути. Людське суспільство подібно квітучому саду або обробленій ниві, де рослини розвиваються природно, цвітуть, дають зав'язь, йдуть у ріст.

         Процвітаюче суспільство - це суспільство, в якому людина природно розвивається в умовах сім'ї, суспільство, в якому процвітає сім'я, з якою людина пов'язана міцними узами. Людина подібна листку, який міцно сидить на гілці - існування його без гілки неможливе. Так і існування людини поза сім'єю позбавлене сенсу і суспільного змісту. Якщо людське суспільство стане коли-небудь суспільством без сім'ї, воно буде суспільством бродяг і уподібниться штучно вирощуваній рослині.

         Плем'я

         Плем'я - це та ж сім'я, але яка виросла внаслідок зростання потомства, тобто плем'я - це велика сім'я. Нація - це плем'я, але плем'я, яке виросо в результаті збільшення потомства, тобто нація - це велике плем'я. Світ - це нація, але нація, яка розділилася на безліч націй в результаті зростання населення, тобто світ - це велика нація. Зв'язки, які формують сім'ю, - це ті ж зв'язки, які формують плем'я, націю і світ, тільки в міру збільшення чисельності цих спільнот ці зв'язки стають більш слабкими. Людство - це міжнаціональні зв'язки, нація - це міжплемінні зв'язки, плем'я - це міжсімейні зв'язки. Міцність цих зв'язків знизу вгору слабшає. Це загальновідома істина, заперечувати яку неможливо.

         Отже, громадський зв'язок, спаяність, єдність, любов і прихильність на рівні сім'ї міцніший, ніж на рівні племені, на рівні племені міцніший, ніж на рівні нації, і на рівні нації міцніший, ніж на світовому рівні. Інтереси, привілеї, цінності та ідеали, які визначаються цими громадськими зв'язками, існують там, де ці суспільні зв'язки безумовні і міцні за самою своєю природою, тобто на рівні сім'ї вони міцніші, ніж на рівні племені, на рівні племені міцніше, ніж на рівні нації , і на рівні нації міцніше, ніж на світовому рівні.

         У міру того, як зникає сім'я, плем'я, нація і людство, втрачаються і суспільні зв'язки, а разом з ними втрачаються цінності, привілеї та ідеали. Тому, щоб мати можливість користуватися цінностями, привілеями та ідеалами, які створюються взаємозв'язком, згуртованістю, єдністю, прихильністю і любов'ю на рівні сім'ї, племені, нації і всього людства, для людського суспільства надзвичайно важливо зберегти згуртованість як на рівні сім'ї і племені, так і на національному та світовому рівнях.

         У соціальному плані з точки зору взаємозв'язків, взаємного милосердя, солідарності та інтересів сімейне суспільство переважніше суспільства племінного, племінне - переважніше суспільства національного, національне - переважніше інтернаціонального.

         Переваги племені

         Оскільки плем'я - це велика сім'я, то воно забезпечує своїм членам ті ж матеріальні потреби і соціальні переваги, що й сім'я своїм членам. Плем'я - це сім'я на наступній стадії. Необхідно підкреслити, що людина поза сім'єю може іноді вести себе негідно, чого не зробила би в родині, однак оскільки сім'я невелика, вона не відчуває над собою її контролю. Інакше відбувається справа в рамках племені, де члени не відчувають себе вільними від контролю. Виходячи з цих міркувань, плем'я виробило для своїх членів норми поведінки, які стали формою суспільного виховання, що володіє більшими достоїнствами, ніж будь-яке шкільне виховання. Плем'я - це соціальна школа, в якій людина з дитинства засвоює сукупність принципів, які з часом стають життєвою нормою поведінки і в міру дорослішання рефлекторно закріплюються в його свідомості. Інакше йде справа з навичками і знаннями, що закріплюються в процесі формального виховання і навчання, які в міру того, як людина дорослішає, поступово втрачаються, бо ці формальні навички отримані емпіричним шляхом, і людина розуміє, що вони прищеплені їй штучно.

         Плем'я - це природний соціальний захист людини, що забезпечує його соціальні потреби. Відповідно до прийнятих соціальних традицій плем'я колективно забезпечує викуп своїх членів, спільно платить за них штраф, спільно мстить за них, колективно їх захищає - іншими словами, здійснює їх соціальний захист.

         Кровна спорідненість є основним, але не єдиним фактором формування племені, оскільки існує ще і приєднання. З часом відмінності між членами племені, пов'язаними кровною спорідненістю і тими, хто приєднався до племені, зникають, і плем'я стає єдиним за соціальною і етнічною освітою. Проте ця єдність у першу чергу заснована на кровній спорідненості і спільному походженні.

         Нація

         Нація забезпечує людині більш широкий політичний і національний захист, ніж плем'я. Трайбалізм, тобто відданість своєму племені, підриває національні почуття, послаблює відданість своїй нації і йде їй на шкоду, точно так само, як відданість людини родині завдає шкоди його відданості своєму племені і послаблює її. Національний фанатизм, навіть у тій мірі, в якій він притаманний нації, являє собою загрозу людству.

         Нація в рамках всесвітнього співтовариства - те ж саме, що сім'я в рамках племені. Чим сильніше взаємна ворожнеча між родинами, складовими плем'я, чим сильніші внутрішньосімейні зв'язки, тим більшу загрозу сім'я представляє для племені. Аналогічне явище відбувається всередині сім'ї: чим сильніша неприязнь між її членами, чим наполегливіше кожен з них відстоює особисті інтереси, тим більша загроза виникає існуванню сім'ї. Якщо племена, що утворюють націю, ворогують і кожне плем'я наполегливо відстоює тільки свої інтереси, існування нації ставиться під загрозу. Національний фанатизм, застосування національної сили проти слабких націй, а також прогрес однієї нації в результаті захоплення надбань іншої несуть зло і шкоду всьому людству.

         Тим не менш, сильна, поважаюча себе людина, свідома особистої відповідальності, необхідна і корисна для сім'ї. Сильна, поважаюча себе родина, свідома свого значення, в соціальному і матеріальному відношенні корисна для племені. Розвинена цивілізована продуктивна нація корисна цілому світу. Політична і національна структура деградує, якщо опускається до рівня соціальних категорій, тобто до сімейного та племінного рівнів, взаємодіє з ними і приймає їх до уваги.

         Нація - це велика сім'я, що пройшла шлях розвитку від племені до сукупності племен, що мають спільне походження або злилися воєдино в силу спільності долі. Сім'я може стати нацією, тільки пройшовши стадію племені, ділення племені і, далі, стадію змішування племен. Цей соціальний процес носить тривалий характер. Однак природний хід часу, сприяючи, з одного боку, становленню нових націй, призводить, з іншого, до дроблення старих. Разом з тим історичною основою освіти будь-якої нації залишається спільність походження і спільність долі, причому єдність походження відіграє чільну роль, а спільність долі - другорядну. Нація - це не тільки спільність походження, хоча ця ознака є вихідною. Нація являє собою історично сформований людський конгломерат, що мешкає на одній території, що чинить єдину історію, що створює єдину культурну спадщину і має єдину долю. Таким чином, крім фактора кровної спорідненості для формування нації в кінцевому рахунку важливий факт злиття на основі спільності долі.

         Але чому ж на карті світу одні великі держави зникають, а на їх місці виникають інші? Чи лежить в основі цього політична причина, яка не має відношення до суспільного аспекту Третьою Всесвітньої Теорії, або це причина суспільного характеру, безпосередньо пов'язана з даним розділом Зеленої Книги? Давайте подивимося.

         Безперечно, сім'я є соціальне, а не політичне утворення. Те ж саме відноситься до племені, оскільки воно являє собою родину, яка розрослася в результаті зростання потомства і перетворилася в безліч сімей. Нація - це чисельно виросле плем'я, роздрібнене на нові коліна і нові племена.

         Нація також є соціальним утворенням, в основі якого лежать національні зв'язки. Плем'я - соціальне утворення, що виникло на основі племінних зв'язків, сім'я - соціальне утворення на основі сімейних зв'язків. Соціальними утвореннями є і нації світу, спаяні загальнолюдськими зв'язками. Все це аксіоматично. Держава ж є політичним утворенням. Держави утворюють політичну карту світу. Але все-таки чому від століття до століття ця карта змінювалася? Причина в тому, що держава як політичне утворення може відповідати громадським зв'язкам або не відповідати. Якщо держава однонаціональна, то вона існує довго і без змін, а якщо в результаті колонізації ззовні або занепаду вона змінюється, то під гаслами національної боротьби, національного відродження і національної єдності виникає знову. Якщо ж держава як політичне утворення об'єднує більше однієї нації, то її політична структура в результаті прагнення кожної нації до національної незалежності розвалюється. Так сталося з відомими світовими імперіями, бо всі вони представляли собою сукупність націй, кожна з яких в силу своїх націоналістичних устремлінь стала домагатися незалежності, що і призвело до розпаду імперій, як політичних утворень, а утворюючі їх елементи прийшли у відповідність зі своєю громадською основою. Яскраві докази цьому ми знаходимо протягом всієї історії світу.