Польовий командир

виносився стіл, на нього виставлялися сальце, картопелька, яєчня,

варенички, різні соління-маринади, діставалася з льоху заповітна

літрова пляшка самогону найвищої очистки, тесть із улюбленим зятем

сідали й трапезували до самого вечора, обговорюючи різні важливі

теми.

— А що ти, Валерочко, думаєш про НАТОвські перспективи

України в зв’язку з обранням Барака Обами? — ьрадиційно починав

старий.

Довго бухгалтер на селі не затримувався: десь на третій день

відбував до свого Києва, залишивши в заставу дорогим батькам на

цілий місяць їхніх доньку й онука, а старий ще тиждень ходив радісний

та погідний. Одного разу Валентина почула, як татусь говорив матері:

— Валерочка – синочок: він і вислухає, і думкою твоєю

поцікавиться, і свою скаже. З ним хоч про що можна поговорити. І

наша до нього горнеться, одразу видно — гарний чоловік. А той –

мовчун, слова з нього не витягнеш, та й часу поговорити з людиною у

нього катма: дрова він рубає! Я що, сам не можу порубати? Мені увага

та шана потрібні!

На милування нема силування – зрозуміла, а тепер, знаючи, що її

Петренко далеко не дурень і про свої стосунки з її батьком все розуміє,