Польовий командир

не бридкий трапився... Перемелеться, мовляв, — злюбиться. Таки

перемололося, та щось не злюбилося ...

Усупереч передбаченням пані прапорщиці, друзяки її

благовірного ввечері не перебрали, не горлали "Ой, чий то кінь стоїть"

та "Маруся, раз-два-три-калина", не обговорювали пристрасно, як усі

мужчини напідпитку, свою роботу. Культурненько посиділи та й

розійшлися. Лише наостанок, прощаючись, старшина застави

Вонсович сказав господареві слова, що закарбувалися в душі

Валентини надовго: "Твій-то "хрещеник" он якою зіркою став. По

телевізору щодня показують... Тобі, Петю, за нього не те що грамота —

медаль належала".

Провівши друзів до дверей, прапорщик перехилив ще чарку,

загриз її маринованим хрустким огірком та, збираючи посуд, клацнув

пультом – для годиться.

...З екрану його "похресник" Шульженко сипав сумішшю

українських та російських слів у якомусь ток-шоу. Що він говорив, було

неважливо. Його подавали як зірку, а тим (хто не знає!) необов’язково

виголошувати пророцтва чи глибини філософської думки, головне –

світити фейсом по всіх каналах та впевнено віщати, бажано – ще й

зв’язно. А от свої віщі передбачення вголос ректи нікому взагалі не