Польовий командир

волоссям та сяючими очима? Коли, як і, головне, чому сталася з нею

така прикра метаморфоза? Не міг же він замолоду прогледіти та

13

закохатись у лайливе чудовисько? Бравий прикордонник страждав та

шукав виходу – для обох, або хоча б полегшення — для себе.

Можливості розлучення він навіть не припускав, бо таки дорожив

сім'єю, а нічого іншого, кардинально розумнішого, на думку останніми

роками геть не спадало. Одного разу Петренко навіть наважився було

на подружню зраду…

Це сталося в Ялті позаторік, куди він вирушив самотою, бо

Валентина навідріз відмовилася їхати з ним: їй, бач, треба до батьків

на село — чи то сапати, чи то підгортати. Чого вона не бачила в тому

селі: від народження сімнадцять років там просиділа, аж поки не

вступила до бухгалтерського технікуму, щоліта всю відпустку там

пропадає… «Нащо мені те море, — заявила, — не була й не хочу!»

Тоді, пакуючи валізу, із досадою та роздратуванням згадав

прапорщик батькову життєву максиму: "Дівку-то з села вивести можна,

а от село з дівки – ніколи!"

Вже десь на третій день відпочинку через пристойні харчі,

приємне байдикування, сонце-море-пляж та рідкісне природне