Зеленоклинець встиг кивнути головою, і його вивели з
генеральського кабінету.
— Значить так, — вирішив міністр. – Хай розробники й наші
технарі витягнуть з нього все про способи, як обійти електронний
захист. А потім відправте його на Тузлу – хай ним там займається хто
схоче: хоч імміграційні установи, хоч контррозвідка та служба безпеки.
— Так точно, — виказав своє розуміння поставленої задачі
генерал.
Валерій потиснув йому руку й стрімко вийшов, а начальник
головного департаменту охорони кордонів кілька хвилин недобре
дивився йому вслід. Ще позавчора він командував окремою, нікому не
підпорядкованою службою, вчора парламент приєднав її до МВС і
призначив міністром цього політикана з цивільних. У генерала не було
підстав любити Валерія: ті, хто все життя носить погони, хто поступово
10
просувається по щаблях – від маленьких зірочок до великих – завдяки
знанням та працездатності, взагалі не люблять начальничків з
цивільних. Який з тебе міністр, що ти можеш розуміти про нашу справу,
якщо не був жодного дня ані дільничним чи опером, ані, скажімо,
начальником застави?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Польовий командир» автора Батурин С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 18. Приємного читання.