Польовий командир

жодного разу й не переночувавши на його гостинних нарах, і

старожилам геть зовсім не запам'ятався.

Він не знав, що про нього негайно доповіли самому президентові;

тому конче не сподобалося рішення міністра, ґарант одразу подзвонив

Одвірченкові, але не вичитував і не пробирав, а м'яко дорікнув:

випадок, мовляв, особливий, треба ж якось делікатніше.

Незабаром сам президент власноруч, у своїй резиденції на

Грушевського, вручив Миколі Шульженку новенького паспорта з

тризубом. І не вагався ані хвилини. Тим паче, що служба безпеки,

котра, власне, й поінформувала його про появу цієї особи, уже все

перевірила й упевнено стверджувала: це – справді само той Микола

Шульженко, польовий командир, колишній головнокомандувач

військами самопроголошеної Зеленоклинської Української республіки.

А наступного дня в газеті "Патріот" з'явився великий, на цілий

розворот, нарис письменниці Теклини Гарасюк "Повернення" з гарним,

добряче опрацьованим "Фотошопом" портретом "справжнього

українця" Шульженка. Усі провідні часописи вмістили про нього

матеріали, телеканали – сюжети, а ТРК "Столиця" запросила на

передачу "Година з мером".

"Я порадився з Господом, — заявив київський голова, — і він