Польовий командир

надзвичайних реформ уже не затівав, злочинності й корупції не

переміг, хоча невтомно з ними боровся, і загальний стан справ при

тому жодним чином не погіршився — отже, став він направду

професіоналом.

…А вчора Верховна Рада, зважаючи на особливі заслуги

депутата Одвірченка в минулорічних подіях, втретє призначила його

міністром, навісивши на нього, крім внутрішніх справ, ще й охорону

державних кордонів. Цього разу повторно-новоспечений головний

міліціянт і прикордонник держави ейфорії не відчував, чітко розуміючи,

що робота ця – заважка, марудна й невдячна.

8

А зранку вже остаточно усвідомив, що замість розмірених

парламентських слухань, веселих блокувань трибуни почережно

різними фракціями, приємних кулуарів та щедрого недорогого

депутатського буфету на нього чекає нелегкий міністерський плуг, якого

треба натужно перти, і фаталістично цокнув язиком. І вже перед

виходом побачив за склом у книжковій шафі те фото: на сцені в

помаранчевих шаликах пліч-о-пліч стояли кілька політичних

романтиків-ідеалістів, кільканадцять прагматиків і ще більше –

авантюристів та проноз. Як можна було бути таким наївним –