Польовий командир

Розділ 3. Як стати героєм (основні події, Україна, 20…р)

Колишній командувач військами Зеленоклинської Української

республіки міністрові не сподобався з першого погляду: сам сухий, як

в'ялена чехоня, голос високий, гостро-пронизливий, очиськами на всі

боки зиркає. Одяг – явно з чужого плеча, поголений так-сяк.

Пан Одвірченко побіжно передивися його документи, гмикнув і

поцікавився:

— Ви справді пройшли електронний кордон?

9

— Пєрєтнул, - кивнув головою Шульженко.

— Яким чином?

— Чіном? – не второпав порушник кордону. – Да какіє там в тайґє

чіни… Полєвой командір…

Останнє словосполучення неприємно вразило міністра. Цей

чолов'яга – міністр чітко відчув це – насправді ночував по куренях,

схронах і землянках, влаштовував засідки, мінував мости й залізниці,

водив своїх людей лісовими тропами, стріляв з "калалша" по ворогах…

Одне слово, був справжнім польовим командиром. Поряд із ним

Валерій Георгійович відчував себе самозванцем, і від того почав

дратуватися: