Польовий командир

підказав мені, що вам конче потрібне житло". Після чого достойник

урочисто вручив гостеві ордер та ключі, звів очі до стелі студії, тричі

перехрестився, привітав новосела й пообіцяв особисто прийти на

входини. Помешкання виявилося занедбаною готелькою на

Корчуватому1, зі шпаринами в рамах та пліснявими шпалерами.

Квартира аж волала про негайний капітальний ремонт. До її плюсів

Микола, ретельно поміркувавши, відніс затоку Дніпра й острови, що їх

видно було з вікна кухні. Сам же Славутич втікача з Далекого Сходу не

вразив: біля Києва він не ширший за Уссурі в нижній течії, не кажучи

вже про ріку його юності – Амур…

Обличчя найвідомішого в Україні зеленоклинця замигтіло на

президентських, урядових та офіційних сайтах, сусідуючи з

пропагандистськими матеріалами для діаспори штибу "Батьківщина

кличе!" та "Ненька чекає на вас". Микола ставав героєм. Про те, що

чекають біженців і репатріантів переважно на Тузлі, він обачно мовчав.

Наука обдурювати електронні засоби охорони кордону, якою

польовий командир щедро поділився з високочолими мудрагелями із

профільного НДІ, розбурхала творчу фантазію останніх, і по

лабораторіях закипіла робота.

1 Мікрорайон Києва, віддалений не так від центра міста, як від транспортних зручностей: ані тобі метра, ані