Польовий командир

— На Тузлу, — повторив генерал слова Одвірченка. – На Тузлу…

Він похитав головою та гмикнув.

…Ідея облаштувати для нелегальних мігрантів та біженців з

Дружньої Держави фільтраційно-пересильний табір під нейтральною

назвою "Пункт тимчасового утримання переміщених осіб" не деінде, а

само на Тузлі, народилася в якогось дотепника з міністерства

закордонних справ, у Службі безпеки гумор оцінили й задум

підтримали, а влада затвердила його відповідним указом — та й по

всьому. Ніде правди діти – у "пункті тимчасового тримання" майже

нікого надовго не затримували: частину після короткої перевірки

депортували назад до Отєчєства, дим якого "переміщеним особам"

чомусь геть не видавався, як мало би бути, ані солодким, ані

приємним; інших вивозили кудись, звідки жоден на острів не

повернувся, для більш детального та конкретного вивчення їхніх

біографій, незначну решту маринували місяцями до вирішення

питання, і лише поодиноким народженим у сорочці щасливцям одразу

надавали дозвіл на проживання.

З Тузли ніхто не тікав: тим, хто накивав п'ятами з Дружньої

Держави, просто не було куди тікати. А хто за велінням присяги та за

службовим обов'язком змішався із натовпом біженців з метою