проникнути на терени "т.з. Неньки" та вивідати всі її секрети, у тих і
завдання була — легалізуватися. Щоправда, левова частка цього
специфічного контингенту потрапила до числа направлених на
конкретизацію до компетентних панів, але то вже інша історія, якою я й
сам не цікавлюся, і вам не раджу.
Миколу Шульженка, котрий на своєму віку мав не одну нагоду не
лише побачити смаженого вовка, а й потримати його за хвоста, злякати
чимось було непросто. Навіть Тузлою. Він уважно роздивлявся
мешканців табору й дивувався їхній кількості:
— Рясно вас тут, как хуацяо1 на Амурє…
А, огледівши табір, видав остаточний вердикт:
— Чісто Піндун2, йолкі-зєльониє!
Очевидно, польовий командир і головнокомандувач таки
народився під щасливої зіркою: пустити коріння в "пункті тимчасового
утримання" йому не судилося. Першого ж дня по обіді до нього прибіг
комендант і, віддавши честь, чемно запросив "шановного пана Миколу"
до свого помешкання. Відтак Микола з табору щез, як дим з комину,
1 Етнічні китайці, що стало мешкають за межами держави Китай.
2 Не подумайте поганого, це – досить велике місто на Далекому Сході.
11
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Польовий командир» автора Батурин С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 20. Приємного читання.