TextBook Козак невиразно знизав плечима й мовив:
– Усі про це знають, от і княжич теж знає – от звідти!
Однак по очах Охріма було зрозуміло, що підліткові розповів про все особисто він і ніхто інший. Невдоволено підібгавши губи, Іван Михайлович мовив коротко:
– Ну, йди звідси. Будемо думати, Охріме, отакої.
Не сказавши більше ані слова, козак пішов геть, вийшов із замку, попрямував на задній двір, зупинився й прислухався. Одразу з пітьми долинув заклик:
– Охріме, Охріме, іди сюди хутчіш, не стій немов пень!
Козак пішов на голос і побачив у тіні старої розкидистої груші княжича, що чекав на нього.
– Ну що, поговорив із батьком?
– Поговорив, як і було сказано.
– І що ж він сказав?
– А-а-а!.. – Охрім досадливо махнув рукою.
– Невже не погодився?! – у голосі Дмитра відчувалося явне розчарування.
– Обіцяв подумати… але мені здається чомусь, що Іван Михайлович не погодиться.
– То що ж, надія все ж таки є?!
– Я б на це не надто розраховував.
Під грушею запанувало тяжке мовчання. Порушив його підліток:
– Послухай, Охріме, розкажи-но мені ще раз, як дістатися характерників?
– Навіщо це тобі, княжичу? – запитав козак підозріло. Втім, усе й без того було ясніше ясного.
– Люблю слухати цю твою розповідь… – почав був Дмитро.
Та козак обірвав його суворо:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кинджал проти шаблі [Серія:"Історія України в романах"]» автора Литовченко Т.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина ІІ Княжич із Вишнівця“ на сторінці 5. Приємного читання.