TextBook – Але ж пан полковник… – забелькотів було посол, та Хрущ безцеремонно потягнув його за рукав:
– Годі пасталакати! Як не притулиш горбатого до стіни, так козака до пана! Йди вже, пане, прошу тебе, бо покличу свою жінку. А вона вміє кішці хвоста зав'язати. Так тебе відмолотить, що не второпаєш, де твій пан полковник!
Розділ сьомий
– У твоїй хатині так гарно пахне чебрецем.
– Я знала, що ти прийдеш, і посипала долівку.
Він сів на лаву й пригорнув дівчину до себе.
– Чекала, чарівниченько?
– Він ще й питає! – крізь радісні сльози посміхнулась Орися. – Мені так затишно і хороше з тобою…
У вікно зазирав місяць.
Він цілував її вологі м'які губи.
– І я з тобою забуваю про все на світі.
– Це правда, що ляхи забагли миру? – Орися благально на нього глянула. – А може б, ти помирився з ними?
– З панотою? – схопився Остряниця. – 3 катюгами мого народу? З ляхами миритися – що вовку спину показувати. Стрибне!
Орися кинулася до нього, обхопила його за шию.
– Але ж вони самі просять миру!
– Просять, бо відчули себе в пастці. Тому й хочуть виграти час. А коли ми згодимося на мир і розійдемося, вони тоді переловлять нас, як зайців.
Орися стояла опустивши руки.
– Я хотіла як краще… Хіба вже не набридли ці війни… З року в рік пожежі та кров…
– Нікому не хочеться задарма воювати. Але й волі нам ніхто за так не подарує. Мусимо самі її здобувати. – Взяв дівчину, посадив собі на коліна. – Веселіше дивися на світ, Орисю. Ми переможемо! По всій Україні селяни беруться за зброю. Вісті приємні летять, Орисю. Лівобережжя повстало. Під Києвом діє отаман Сокирявий, під Лубнами з'явився Соломка. Скидан уже в Чигирині, Гуня захопив переправи по Дніпру… Ех, Орисю, Голтва – це лише початок!
– Але я за тебе боюся.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фортеця на Борисфені [Серія:"Історія України в романах"]» автора Чемерис В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Вилітали орли, вилітали сизі…“ на сторінці 25. Приємного читання.