TextBook – Князь гадає, що я буду втікати від тих голодранців? – побілів від гніву Потоцький. – Вони ще скуштують мого гніву!
– Боюсь, що ми перші скуштуємо їхньої криці!
– Мовчать! – крикнув Потоцький. – Князю Длотовський, негайно вгамуйте жовнірів! Вам я доручаю тил табору!
– Вашмосць! – примчав поручник Ташицький. – Жовніри вимагають…
– Що вимагають? – метнувся до нього полковник. – Бунт?
– Ні, вашмосць… Але вони збираються відходити.
– А-а-а!.. Втеча? Так? Сини ойчизни збираються показувати спини схизматам?!
– Вашмосць, ми оточені!
Потоцький вихоплює шаблю з піхов, якусь мить тримає її в руках і з силою застромлює в піхви.
– Матка Боска! – скрегоче він зубами. – Ці боягузи змушують мене миритися з лотрами. Князю, – звертається він до Длотовського. – Ваша милість піде… негайно піде до тих схизматів! Затівайте переговори, зволікайте, тягніть… Будь-що розколоти старшину Остряниці. Хтось з них та згодиться на переговори. Поручнику!
– Слухаю, вашмосць!
– Візьміть з десяток вершників і мчіть у Бар до коронного гетьмана.
– Слухаю, вашмосць! – поручник так і засяяв, не в силі приховати свою радість. – Сію мить виїду!
– Я знаю, що ви радий утекти звідси. Стривайте! Скажіть, що Остряниця… Ну, розумієте, Остряниця оточений, але не здається. Хай єгомосць спішно шле підмогу. В Лубни. Я буду там. Та глядіть, поручнику, ляпнете що зайве – голову зніму!
– Слухаю, вашмосць!
«Везе ж бевзю! – з ненавистю думав князь Длотовський про поручника. – Іч, сяє, що з пекла вирвався!»
– Князю Длотовський! Негайно до хлопів на переговори! Забалакуйте їм зуби як можете! Схиляйте їх до миру. В цьому наше спасіння!
Польських послів Остряниця прийняв у замковій залі. Своїм сотникам і старшинам велів зодягтися якнайкраще, сам принарядився, і князь Длотовський довго здивовано озирався, бо сподівався побачити перед собою ошарпанців.
«Еге, та вони собі ціну знають, – кисло подумав посол. – Ач, які самовпевнені та горді! Що ті князі, проше пана!»
– Пан полковник Станіслав Потоцький вимагає, аби ви… е-е…п-пане гетьмане, не чинили варварства, а вели війну справедливо і чесно! – розпустив пір'я пан посол.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фортеця на Борисфені [Серія:"Історія України в романах"]» автора Чемерис В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Вилітали орли, вилітали сизі…“ на сторінці 23. Приємного читання.